Пантелеймон Куліш
До рідного народу (Критика, коментарі до твору, пояснення)
До рідного народу, подаючи йому український переклад Шекспірових творів Я ридаю, як згадаю Діла незабуті Предків наших, тяжкі діла! Якби їх забути, Я оддав би веселого Віку половину! Оттака-то слава наша. Слава України! Шевченко Народе без пуття, без честі і поваги, Без правди у завітах предків диких, Ти, що постав з безумної одваги Гірких п’яниць та розбишак великих!
Єдиний скарб у тебе – рідна мова, Заклятий для сусідського хижацтва: Вона твого життя міцна
Тих душ святих, що марно погибали У злигоднях Великої Руїни, Котру старці твоїм тріумфом звали. О варваре! покинь тріумфувати Та зчервоній од сорома тяжкого: Що всі сусіде мають що назвати, А ти своїм не назовеш нічого. Що захопив єси серед руїни.
Забрав усе великий твій добродій; Жене тебе неволя з України, Із рідним словом тулишся мов злодій. На ж зеркало всесвітнє, визирайся, Збагни, який ти азіат мізерний, Своїм розбоєм лютим не пишайся. Забудь навіки путь хижацтва скверний І до сім’ї культурників вертайся. Критика, коментарі
П. Куліш картає українців за те, що забувають свої традиції, славу предків. Вони мають неоціненний скарб – рідну мову, але й “з рідним словом” туляться, “мов злодій”. Письменник закликає народ до освіти, до культури, тому підготував переклад творів Шекспіра. П. Куліш вважав шлях повстань, селянських воєн неприпустимим, тому закликав: “Забудь навіки путь хижацтва скверний І до сім’ї культурників вертайся”.
У цьому його погляди були різко протилежні із Шевченковими, але кожен має право на свої переконання.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)