Було це тоді, коли Кармалюк із Сибіру повернувся. Пішов він на шлях, що веде до Летичева, засів у лісі біля дороги й сидить. Саме тоді неділя була і люди йшли до Летичева на ярмарок.
Дивиться Кармалюк – іде одна бідно вбрана жінка. Вийшов він з лісу й питає: – Не втомилась, молодице? – Ой втомилась, чоловіче добрий, та ще й спина болить від панських гостинців.
– Яких же це гостинців? – Та били нас; і вчора били, і позавчора. І мене, і чоловіка мого. Давай їм подать, та й годі.
А де ж тих грошей взяти, коли й самим їсти ніщо і продати
Нехай багаті бояться, пани нехай трусяться. Бідних Кармалюк не кривдить. О господи, пошли Кармалюка на нашого пана, щоб помстився за нас, бідних!
Жінка перехрестилася. Вона вже хотіла йти далі, але Кармалюк затримав її, вийняв з гаманця 100 карбованців і поклав у руку. – Я знаю ваше село і вашого пана.
Перекажеш йому, що я скоро до нього навідаюсь. Жінка аж рота розкрила з дива. Вона вже догадалась, що се Кармалюк. А той повернувся
Пани тим часом пронюхали, що Кармалюк знов об’явився. Зібралися вони та й почали раду радити, як його впіймати. Того ж вечора Кармалюк зібрав своїх хлопців і прийшов до пана.
Заходять вони до покоїв, а пани як побачили – так ними й затрусило з переляку. Пов’язали панів і на конюшню повели, а там така лавка стояла, що пан клав мужиків сікти. Поклали зразу пана-господаря на лавку, і кожен дав йому по кілька різок. Так і других пошмагали. А Кармалюк і каже: – Оце вам ваші ж гостинці!
Будете, пани, людей обіжати!?
(2 votes, average: 3.50 out of 5)