СТЕНДАЛЬ (Анрі Марі Бейль) (1783-1842)
РОМАН “ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ” – ШИРОКА ПАНОРАМА ЖИТТЯ ФРАНЦІЇ ПЕРІОДУ РЕСТАВРАЦІЇ
Панорама французького суспільства доби Реставрації: Безансон
Можливо, ці риси притаманні лише глибокій провінції Франції доби Реставрації, а в більших містах моральна атмосфера є іншою? Можливо, там живуть духовніші люди й серед них більше ентузіастів, а менше філістерів?
Переїхавши до значно більшого міста Безансона, Жульєн Сорель став семінаристом і знову побачив інтриги, заздрощі й шпигунство. Чого вартий
Де Фрілер з насолодою робив цю неприємність своєму ворогові, янсеністові Пірару”. Так де Фрілер помстився своєму ворогу Пірарові, це була їхня війна. Однак Сорель же тут ні до чого!
Хіба справедливо
Справжнісінькі “тартюфи XIX ст”.
Семінаристам також притаманна жадоба до грошей і накопичення матеріальних цінностей. Сумлінно повторюючи біблійні постулати про те, що швидше верблюд пройде крізь вушко голки, аніж багатий потрапить до Царства Небесного, вони моляться “золотому теляті”. Яскравим прикладом цього є випадок, коли Жульєнів друг Фуке (його образ ледве окреслено, він є дещо ідеалізованим, але надзвичайно привабливим) зробив подарунок семінарії: “Фуке спало на думку прислати в семінарію від імені Жульє – нових батьків оленя й кабана. Туші поклали на проході між кухнею і трапезною.
Там, ідучи обідати, і побачили їх усі семінаристи… Подарунок Фуке, що ставив Жульєнову сім’ю на почесне місце в суспільстві, завдав смертельного удару заздрощам семінаристів. Жульєн набув право на вищість, освячену добробутом”.
Отже, як у Вер’єрі, так і в Безансоні зазвичай більше шанували гроші, аніж людей.
Окрім того, у семінарії сповідували культ сліпої покори владі, а здібності, інтелект і здатність мислити самостійно не лише не цінувалися, а засуджувалися: “На думку семінаристів, він (Жульєн. – Авт.) завинив у найжахливішому гріху: він мислив, міркував сам, замість того, щоб сліпо коритись авторитетові”.