Побратались пан з Іваном, По світі мандрують. Разом їдять, розмовляють.
Разом і ночують… На кожному через плечі Висить по торбині. Лиш пан таки у чемерці1, Іван у свитині2… Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж задумав пан поганий
Хлопа3 ошукати4… Та й говорить до Івана: “Знаєш що, Іване? То нам варто б попоїсти!..” “То що ж? їжмо, пане!..” “Але знаєш що, Іване? Починаймо з твої!
А як твоя спорожніє.
То тоді до мої!” “Добре, пане!” – Іван каже, Зняв свою торбину, На травиці зеленії Постелив свитину. Попоїли таки
Торбину кінчили. Прийшов вечір. Знов у полі Стали ночувати.
Вже панову отеє б торбу Треба починати. Але пан про те ні слова. На землі лягає, Кладе торбу під голови,
Хлопа замовляє: “Що би ти робив, Іване, – Став його питати, – Якби тобі довелося Таке поле мати?..” “А що ж, пане, я орав би. Хлібом засівав би Та ходив би до Адесу5,
Сіль і гроші мав би…” “А що я – не так робив би. Пан почав казати: – Я казав би на сім полі Місто збудувати… Там би в мене стояв палац, Там підряд крамниці. Там перекупки з булками,
А тут дві різниці6… Отоді
Став і пан сопіти… Тілько що пан заснув добре, Іван підійнявся Та до панської торбини Як сам присотався8… То і курку, і печеню9, І кавалок кишки10 – Все, що було у торбині.
Стеребив11 до кришки. Пробудився пан раненько. Пропаща година! І сам, бідний, хоче їсти, І пуста торбина…
Розбуджає він Івана Та й його питає. А Іван стиснув плечима
Та й одповідає: “А що ж, пане, та ж ви вчора Місто будували: Тут стояли дві різниці, Там булки стояли!.. А по місті, звісне діло. Собаки ходили!.. То вони-то вашу торбу,
Певне, стеребили!” Посвистав12 пан по торбині. Нічого діяти!.. “Вставай, – каже, – вже, Іване! Пора мандрувати”.
Пішли вони, ідуть степом, Тяженько зморились… Аж насилу перед вечір
До села прибились. Відчиняють колової Аж блукає гуска. Іван гуску – та в торбину: Є вже і закуска… Повернули в пусту хату. Гуску спорядили: Общипали, обшмалили,
У піч посадили… Але пан гадає знову Хлопа ошукати. “Знаєш, – каже, – що, Іване? Ми лягаймо спати!
Та кому із нас присниться Кращая закуска. То вже ціла тому взавтра
Достанеться гуска!..” “Та як спати, то і спати. Не батька питати!” Постелив Іван свитину Та й лягає спати… Але рівно в опівночі Іван пробудився, Із’їв собі цілу гуску
Та й знов положився. Встає рано й пан голодний Та й давай казати. Як то він во сні до Бога Ходив балювати, Та якії там потрави13 Йому подавали. Як його й самі святії
Їсти припрошали… “Ані слова! – Іван каже: – Ваша правда, пане! Я сам бачив, як ви їли Якісь марципани14… Та й дивлюсь, що не голодні.
Маєте закуску, Та до печі помаленьку.
Та й стеребив гуску!..” “Чи ж то правда? – пан питає. – Всю із’їв, Іване?” – “Та аби я так здоров був. – Як всю із’їв, пане!..” – Димом здимів пан із хати, – А Іван озвався: – “Хтів пан когось ошукати, – Та й сам ошукався!..” 1 Чемерка – старовинний чоловічий верхній одяг, пошитий у талію зі і кладками позаду. 2 Свитина – старовинний довгополий одяг із домотканого грубого сукна.
3 Хлоп – чоловік, хлопець (зневажливе). 4 Ошукати – обдурити. 5 Адеса – мається на увазі м. Одеса, куди чумаки їздили по сіль. її німця – м’ясна крамниця. 6 Різниця – м? ясна лавка 7 Балювати – бенкетувати
8 Присотатися – узятися за що-небудь, припасти. 9 Печеня – запечене або смажене м’ясо. 10 Кавалок кишки – шматок ковбаси.
11 Стеребити – поїсти. 12 Посвистати – понишпорити, пошукати.
13 Потрави – страви. 14 Марципани – кондитерський виріб із мигдалем та горіхами.
Коментар Співомовка С. Руданського “Пан та Іван в дорозі” дуже нагадує народну казку. Пав вважав себе розумнішим за мужика, вигадував різні способи обдурити його, але кожного разу програвав сам. Тож мораль цього твору прозора й висловлена в останніх рядках: “Хтів (хотів) пап когось ошукати (обдурити), та й сам ошукався!”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)