Харків… Для кожного жителя нашого міста це слово майже святиня. І нехай вчені-лінгвісти ламають голову над тим, звідки пішла ця назва: чи то від прізвища полкового сотника Харька, чи то від назви річки Харків, чи то взагалі від назви племені “хорвати” (є і така думка). Нам, пересічним громадянам, все одно, бо для нас Харків – це, перш за все, не назва, а саме поняття, символ. Ми живемо у місті, яке має не тільки багатющу історію, а славне й донині.
Ми маємо пам’ятки архітектури та історії не тільки українського, а й світового рівня. Наприклад,
Мільйон разів ми проходимо повз нього та навіть не замислюємося, що цьому величному закладу наступного року виповниться аж 200 років. Заснований ще 1805 року, університет був третім у Росії – після Московського та Казанського. До речі, перший випуск (1808 року) нараховував усього 28 студентів. А площа Свободи?
Хіба не є вона предметом нашої гордості, адже це найбільший у Європі майдан, до того ж один з найбільших у світі. А величезний Держпром? Це ж пам’ятка архітектури світового рівня! Замисліться тільки – перша залізобетонна конструкція в світі! Дзеркальний
Дорогий серцю кожного харків’янина символ міста. Вода невеликим каскадом спадає, відіграючи всіма барвами веселки. Біля нього завжди гамірно, малеча пустує на галявинці перед струменем, літні люди відпочивають у парку, а щасливі молодята фотографуються. Аякже! Це ж місце, без якого не можливо уявити Харків.
Можна до безкінечності перераховувати всі пам’ятні місця Харкова: і Благовіщенський собор, і Успенська дзвіниця, і одна з найдавніших – церква Покровського монастиря, і найкращий у світі пам’ятник поету – Тарасу Шевченко (архітекторів Манізера та Лангбарда). Але головне – це не самі пам’ятки, а наше ставлення до них. Отже, дорогі харків’яни, примножимо честь і славу нашого рідного міста.