П’єса Едмона Ростана “Принцесса Греза”

Розглянемо символіку лілії і троянди, що зустрічається у п’єсі Едмона Ростана “Принцесса Греза”. У цьому творі квіти співвідносяться з образом головної героїні, принцеси Мелісінди, і допомагають зрозуміти її душевний стан. До прибуття закоханого у принцесу трубадура Рюделя та його друга Бертрана Мелісінда замкнена у розкішному палаці, де має залишатися до одруження з нелюбим обраним батьками нареченим. її почуття і бажання ще невизначені, її внутрішній світ неясний, розпливчастий:

Соризмонда.

Но вижу я, что с вас вполне довольно

Одной

мечты, одной туманной сказки.

Мелисинда.

…Душа полна какихто странных дум,

И чувства все истомою объяты,

И дремлет ум под этот вечный шум,

Под вечный шум фонтанов многоводных.”

В цей час символом принцеси стає лілея. З цією КЕЗІТКОЮ порівнюють її пілігріми.

Первый пилигрим.

…А лилии нам будут говорить

О красоте твоей, что нам мелькнула

Прекраснейшим оазисом в пустыне.

Третий пилигрим.

Прощай, принцесса, дивная принцесса,

Ты – лилия изящной красотой!

Четвертый пилигрим.

Прощай, принцесса, дивная принцесса,

Ты – лилия небесной чистотой!”

Сама

Мелісінда прикрашає себе лілеями. Але, будучи символом чистоти і невинності, лілеї несуть у собі двоїстість, небезпеку. Цей символ багатогранний і неоднозначний, як сама душа героїні.

Соризмонда.

У вас, принцесса, слишком много лилий. Да, это правда, лилии прекрасны, Горды, чисты… Но лилии опасны.

Мелисинда. Да, милая, права, быть может, ты:

Коварные и странные цветы.

Они чисты, как скипетр серафима,

Как Светлый жезл меж ангельских перстов,

Но эта сила запаха цветов Неуловима и непостижима. …Ах, этот странный, властный аромат В цветке таком воздушном и непрочном!.. О лилии! О чем они молчат?

Таинственность их кажется порочной.

Подібний контраст є і у казці Андерсена “Снігова королева”. Лілея – одна з квітів, які зустрічає Герда у саду старої чарівниці. Лілея є символом чистоти і невинності, саме тому невинна дівчинка зустрічає її однією з перших.

Але за цією невинністю криється небезпека, гріховність. Казка, яку розказує лілея – це Історія про Кохання заборонене, кохання дорослої жінки:

“Пламя вотвот охватит ее и тело ее умершего мужа, но она думает о живом человеке, что стоит тут же, – о том, чьи глаза горят жарче пламени, чьи взоры жгут ее сердце сильнее огня…”

За зміною стану душі героїні слідує і зміна квіткисимвола. Коли Мелісінда зустрічає рицаря Бертрана і відчуває гріховну пристрасть до нього, її почуття і стан душі виражає червона троянда – символ пристрасті.

Мелисинда.

Смотри, повсюду алые цветы,

Все розы, розы красные повсюду.

Тебя любить я вечно, вечно буду.

Где лилии? Смотри! Их больше нет.

Забыла я мечтаний бледный цвет

Для красных роз, цветов любви безумной!”

Символ червоної троянди – більш однозначний. Це архетип сильної пристрасті, почуттів, які примушують людину забути все на світі.

Подібно до цього, у Андерсена Герду завжди супроводжують троянди: поперше, це знак того, що героїня сильно любить Кая, подруге, все інше здається їй несуттєвим на шляху до коханого – її не спокушає примарний затишок саду чарівниці, не лякають ні втома, ні жорстокість розбійників, ні холод.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

П’єса Едмона Ростана “Принцесса Греза”