Пасинок Стівенсона Ллойд дуже любив малювати, і письменник якось запропонував йому позмагатися у малюванні картинок. “Так одного разу я намалював карту острова; вона була старанно і (на мій погляд) гарно розмальована; вигини її надзвичайно захопили мою уяву. Я кинув задумливий погляд на карту свого “Острова Скарбів”, і серед вигаданих лісів заворушились герої моєї майбутньої книги. Засмаглі обличчя їх і блискотлива зброя висовувалися із найнесподіваніших місць; вони билися і шукали скарби на декількох квадратних дюймах цупкого паперу.
Я
Стівенсон дуже захопився своїм романом. Він узяв за правило кожного дня писати по одному розділу, а потім читати їх Ллойду і батьку. “Я розраховував, що слухати мене буде один школяр, а виявилося, що їх два. Мій батько загорівся відразу всією силою своєї романтичної і самобутньої душі.
Мало того, що кожного дня він вислуховував із захопленням новий розділ, він став моїм завзятим співавтором. Коли настав час перерити скриню Біллі Бонса, він мало не цілий день просидів, складаючи на конверті ділового листа
Так батько, відомий будівельник маяків, який завжди мріяв, щоб син продовжив його справу, вперше визнав Роберта Льюїса справжнім письменником.
Подальше життя Стівенсона було пов’язане з островом Самоа, що у Тихому океані. Саме туди він разом з родиною був змушений переїхати, рятуючись від хвороби. Письменника оточували туземці, не здатні жодного рядка прочитати з його книг Але це не заважало їм ставитися до Стівенсона з величезною повагою і любов’ю.
Я любив цю землю милу, Жив щасливо, вмер щасливий. І на камені простому Викарбуйте ви потому: Повернувсь моряк додому, – З пагорбів прийшов щасливий (Пер. М. Стріхи)
Стівенсон ніколи не був моряком насправді. Проте, назвавши себе ним, він анітрохи не покривив душею. Життєвий шлях цієї мужньої людини, яка перемогла свою долю, назавжди переплівся з сильними і сміливими героями, які борознили морські простори.
“Я з честю підняв рукавичку, яку кинула мені доля, і переміг у битві з життям”, – розповідав про свої стосунки з долею всесвітньо відомий англійський письменник Роберт Льюїс Стівенсон. Так, автор “Острова скарбів” відмовився бути “лялькою на шворках у руках судьби” і кинув їй виклик.
Усім своїм життям і творчістю письменник відкрив незаперечну істину, що світ нудний лише для нудних людей, а той, хто уміє радіти життю, той завжди знайде можливість поринути у світ реальних чи вигаданих пригод, щоб відчути усі принади яскравого, цікавого життя.
Тож я вас запрошую у світ пригод і таємниць найвідомішого і найулюбленішого роману Роберта Льюїса Стівенсона “Острів скарбів”. Усе розпочалося з цієї карти: і сам роман, і неймовірні пригоди тих, хто вирушив на пошуки скарбу, відміченого на карті трьома червоними хрестиками. Карта – це ключ до великих скарбів, але перш ніж цей ключ опинився в руках юного Джима Гокінса, сина господарів заїзду “Адмірал Бенбов”, відбулося чимало таємничих подій.
Як Джим дізнався про справжнє ім’я капітана? Після зустрічі з Чорним Псом капітан захворів. Джим, допомагаючи лікарю Лівсі пускати йому кров, побачив на руці капітана татуювання: “Нехай щастить Біллі Бонсові”.
Про які таємниці хворий Біллі Боне розповідає хлопчику після зустрічі з Чорним Псом? “Флінтова зграя” полює на скриню Біллі Бонса, який був за першого помічника на судні в старого Флінта. “І тільки я знаю те місце. Він сам усе передав мені, коли лежав, помираючи”.
Таємниці і загадки пакунка Біллі Бонса. У пакунку, який Джим передав лікарю Лівсі та сквайру Трелоні, знаходилися дві речі: зошит і запакований конверт. Перш ніж ми разом із лікарем відкриємо конверт із картою, давайте погортаємо за: гадковий зошит Біллі Бонса та спробуємо розшифрувати окремі із його записів (учитель демонструє “сторінку із зошита Біллі Бонса”).
“Десять чи дванадцять сторінок були сповнені дивних записів. На одному кінці рядка стояла дата, а на іншому значилась сума. Замість всіляких пояснень в проміжку стояла лише різна кількість хрестиків.
Дванадцятим червня 1745 року, наприклад, була помічена сума в сімдесят фунтів стерлінгів, але всі пояснення, кому і за що вона належала, заміняли собою шість хрестиків. Інколи додавалася назва місцевості, наприклад: “Проти Каракаса”, або просто помічалися широта і довгота, наприклад: “62° 17′ 20″, 19° 2′ 40″.
Такі записи велися протягом майже 20 років. Заприбутковані суми ставали дедалі значнішими. У кінці був підведений підсумок і внизу підписано: “Частка Бонса”.
Що означають хрестики, цифри та вказані координати у цих записах? (Хрестиками позначалася кількість затоплених кораблів та пограбованих міст. Цифри говорять про частку Біллі Бонса у загальній здобичі. Координати окремих місць пограбування).
Так здобувався піратами скарб, який і був захований на острові у місці, відомому лише одній людині – капітану Флінту, який своєю рукою і зробив позначки на карті.
Настав час детальніше розглянути карту острова з помітками місця знаходження піратських скарбів.
Навряд чи хтось залишиться байдужим, тримаючи в руках таку карту. Ось і лікар Лівсі зі сквайром Трелоні захопилися нею надзвичайно. Пройде зовсім небагато часу, і вони разом із юним Джимом Гокінсом та командою шхуни “Еспаньйола” вирушать у сповнену небезпечних пригод подорож до острова Скарбів.
А ми на наступному уроці поспішимо за ними, щоб стати свідками дивовижних подій.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)