Остап та Андрій – сини Тараса Бульби
Існує загадка, ще й досі ніким не розгадана, яка й зараз не дає спокою багатьом: “Як же так, росли діти в одній родині, виховувалися однаково – один на радість, другий на горе й ганьбу?”
Саме так сталося в сім’ї полковника Тараса Бульби. Виросли хлопці дужі й здорові, навчені, як тоді годилося. На Січ поїхали, там себе показали як добрі козаки.
А прожили недовгий свій вік і загинули, як нерідні…
Але тема твору вимагає розповісти про схожість братів, а не про їх відмінності. То й почнемо
Все як Тарас, коли сам вперше на Січ прийшов.
Добрі козаки, в батька. Сказано ж: яблучко від яблуні далеко не падає. На війні теж не осоромили старого полковника. Старший, Остап, виявив талант полководця, розважливість отамана.
От уже із батьком полковником нарівні: курінний отаман у Січі те саме, що полковник на Гетьманщині. Менший – теж добрий вояка. Любить “чарівну музику”
У сутичці завжди ворога перемагають, хоч по-різному досягають цього.
Тепер треба зазначити, що схожі вони на батька в усьому. Остап не бачив у науках сенсу, то й не вчився в академії. “Все це казна-що!” – то ж Тарасові слова. А так, слава Богу, розуму не позичати, всього навчилися. І батько все знає, тільки придурюється, старий чорт.
Схожість на батька в Андрієві проявилася в історії з панночкою. Батько вдома посуд бив, сп’янілий від споминів та горілки, а молодший присягу зневажає, сп’янілий від кохання. Усі вони і смерть зустрічають однаково, згадують найдорожче.
Молодший шепоче ім’я прекрасної полячки, Остап кличе батька, а батько побивається за синами.
Які люди були! Нехай дикі, нехай нецивілізовані, як кажуть… Та ж які люди!
(2 votes, average: 2.50 out of 5)