Ставленням до фольклору римської комедії пізніше займався академік М. М. Покровський. У пропонованих дореволюційних роботах принцип стадиальною вивчення казки ще усвідомлений. Тільки радянської науці Україні цього принципу отримав повне розвиток.
Російська класична філологія нашого часу технічно нескладне собою “філології” у вузькому значенні цього терміну.
Народної творчості вивчається як із основ древньої літератури. Фольклор стоїть у наші дні важливого значення у науці про античної культурі. Сучасний фольклор на що свідчить
Толстого, зразкові за кількістю матеріалу і з суворості методу. Тут може бути даний лише короткий огляд їх. У першій з цього серії робіт – “Зачаровані звірі Кирки в поемі Аполлония Родосского” (1929) – фольклорний матеріал залучається лише попутно. Робота “Невдалий лікування.
Антична паралель до російської казці” (1932) вже цілком присвячена одному казковому сюжету.
Аналізуються одинадцять росіян і дві античних версії, враховується західноєвропейський матеріал. Виняткова схоронність
Цілком новий підхід проти роботами Созоновича і Сум-цова ту тему ми зустрічаємо на одній із найзначніших робіт радянської фольклористики – статті Толстого “Повернення Солов’яненка “Одіссеї” й у російської казці” (1934) . Російський матеріал дозволяє розшифрувати низку деталей і підкріплює теорію казкових основ “Одіссеї”. Стаття “Обряд і легенда афінських буфоний” (1937) важлива тим, що дозволяє рідкісний обрядовий матеріал до кумулятивним казкам. У статті “Трагедія Євріпіда “Олена” і почав грецького роману” (1939) досліджується взаємини вже трьох жанрів: трагедії, роману й казок – однією сюжет. І тут первинної виявляється казка, що дозволяє судити про джерела трагедій Євріпіда і зробити низку дуже істотні і важливих спостережень.
До того ж типу робіт належить стаття “Пов’язаний і звільнений сильний” (1938)305. У роботі стверджується селянське походження сюжету про пійманні силена, лісового істоти, який володіє чарівними силами і виконуючого бажання свого переможця, після що його відпускають.
Докладний аналіз сюжету дозволив Толстому, крім інших спостережень і висновків, розшифрувати зображення на элевсинской вазі VІ в. до зв. е.– приведення до царя спійманого силена.
Можна порушити питання зв’язки цієї сюжету з циклом сказань про Соломона і Китоврасе. У невеликому роботі “”Текала” Каллімаха і російська казка про довбні-язі” (1941) Толстой з допомогою російської казки дає понад повне, чому це дозволяє античний текст, тлумачення образу бабусі Гекалы, що має ночує Тезей напередодні скоєння однієї з подвигів – затримання марафонського бика. Тут зібрано і сопоставлен багатого матеріалу, належить до мотивацію ночівлі героя до здійснення ним подвигу і до образу, аналогічному довбні-язі, в античності.
Важливе значення має також “Мова казки у грецькій літературі” (1929). Хоча темою її служить антична казка, спостереження Толстого проливає світло мовою (синтаксис) російської казки.
Значну увагу приділяє казці також І. М. Тройский. Діяльність “Міф про Дафнисе” казковий матеріал залучається попутно і ще має вирішального значення. Натомість у пізнішій роботі “Античний міф і сучасна казка” (Тройский, 1934, 523-534) дається дуже докладне й теоретично обгрунтоване зіставлення античних сюжетів в міфі з такими ж у казці.
Становище, що “казка відтворює старовинні контури сюжету з більшою точністю, ніж грецький епос”, приймається не беззастережно, а ускладнюється розглядом історичних доль та соціальній природи казки і міфу. Діяльність застосовується зазначений прийом до сюжету про Полифеме. Сучасна казка дозволяє зрозуміти й пояснити “заплутана ведення оповідання у Гомера”.
Ці самі становища застосовуються до міфу про Пелее і Фетиде (насильницький шлюб людини з жінкою божественного походження, згодом нарушаемый).
“Критська казка, записаний у ХІХ столітті, дозволяє зібрати воєдино розрізнені деталі старовинного сказання про Пелее і Фетиде” (Саме там, з. 530). Той-таки метод використовується для аналізу та деяких інших мотивів. Вивчення соціальної природи казки і міфу дозволило Тройскому дати нове розуміння відносини міфу до казці. “Міф, втративши соціальну значимість даної, стає казкою” (Саме там, з.
534). Названі роботи сприяють розвитку соціально-історичного вивчення казки, вони теж мають першочергового значення для фольклориста, хоча казка служить не основним предметом дослідження. Питання, чим є казка того стадії у суспільному розвиткові, до якої належить античність, у яких не ставиться і вирішується, хоч і дається багатого матеріалу щодо його дозволу.
Залучення казкового матеріалу допомагає з’ясувати походження і характеру античного матеріалу, але здійснитися цим ще вирішується запитання про походження сюжету або про методі узагалі. Казковий сюжет сам перегукується з більш древньої стадії, ніж античність.
До цієї більш древньої стадії представники класичної філології, зазвичай, не звертаються. У цьому плані серед учених, котрі займаються античністю, кілька особливу увагу належить Про. М.
Фрейден-берг, також хто поклав багато праці в вивчення фольклору. Роботи Фрейденберг характеризуються застосуванням палеонтологічного аналізу.
Метод палеонтологічного вивчення запроваджено М. Я.
Марром з вивчення мов. Сутність його коротенько зводиться до того що, щоб у стадіально пізніших станах мови розкрити елементи й організаційні основи його древньої стадії. Метод цей не є метод порівняльний сутнісно, але він виключає широко він порівняльних матеріалів А ЛЯ. підтвердження висунутих положень (ми назвали його інтроспективним).
Метод цей прийнятний і вивчення сюжетів. Якщо стадиально-исторический метод веде знизу вгору, з древнього до нового, то палеонтологічний метод навпаки – від нового до древньому і найдавнішого. Встановлення найдавнішої, доісторичної стадії який завжди то, можливо підтверджено матеріалами, і тоді вона представниками цього напряму конструюється.
Обидва способу вивчення – з древнього до нового і зворотний – повинно поєднуватися, хоча шлях реконструкції доісторичної стадії без залучення фактичних матеріалів – шлях дуже небезпечний і слизький.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)