ОРІХОВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ (ОРІХОВСЬКИЙ-РОКСОЛАН) (1513, с. Оріховці Перемишльської округи – 1566).
З 1526 до 1543 р. навчався в Краківському, Віденському, Віттенберзькому, Падуанському та Болонському університетах, де здобув прекрасну гуманітарну освіту, оволодів латинською, давньогрецькою та давньоєврейською мовами. Повернувшись на батьківщину, розпочав активну літературну діяльність, яка мала спрямування, сформоване тогочасною західноєвропейською культурою. Перу С. Оріховського належать ораторські, публіцистичні та історичні твори, написані
У творах “Про целібат” і “Відступництво Риму” (1547) вступив у суперечку з папою римським, доводячи шкідливість целібату (сам С. Оріховський був одружений), за що його мало не відлучили від церкви. У “Напученні королеві польському Сигізмунду II Августу” відтворена картина суспільно-економічного й політичного
Його творам властиві красномовство, полемічний запал, категоричність суджень та оцінок, пафос, іронія. Художній талант письменника був помічений сучасниками, які називали його “руським Демосфеном”, “людиною, що володіла мовою Цицерона”.
Літ.: Сумцое Н. Ф. Станислав Ориховский // Киев. старина. 1888. Кн.
23. Ноябрь; Swiderska П. Stanislaw Orzechowski: The uneasy yars 1550 – 1559 // Polish Review. 1963. T. 7; Наливайко Д. C. Станіслав Оріховський як український латиномовний письменник Відродження // Українська література XVI – XVIII ст. та інші слов’янські літератури.
К, 1984; Українські гуманісти епохи Відродження: Антологія: У 2 ч. К., 1995. Ч. 1 – 2.
П. Білоус
(1 votes, average: 5.00 out of 5)