(1936-1973)
Народився в с. Лазівці на Полтавщині в селянській родині. Рано прилучився до важкої праці в колгоспі. Навчався у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка.
Працював редактором у видавництвах м. Києва. Поет. Автор книжок: “Зелена гілка”, “Повесіння”, “Тридцяте літо”, “В дорогу – за ластівками”, “Вишневий цвіт”, “Сині троянди”, “Поезії”, “Береги землі”.
Оптимізм, упевненість у собі й відчуття правильності обраного шляху
(“Запросини” В. Підпалого)
Якщо прочитати
Я розкажу тобі таке,
Чого не може інший,
Бо таємницею володіємо
Я та ніч…
Ця людина має ключі від “трьох замків”, “хатки”, у якій заховане справжнє коштовне диво – “золоті весла” від “золотого човна”, що пливе “у холодному
Нас тепер двоє
Знає про весла –
Ходімо!
Але куди запрошує поет? У яку дорогу він кличе у осінню довгу ніч? У світ чистоти людської душі: “де три гори зійшлися”, “де три ріки злилися”, “де три шляхи зв’язалися”. Так, дорога вночі буде нелегкою – на те вона й “ніч” (яка влучна алегорія!).
Та оптимізм, яким пройнятий вірш, відкидає вагання і невпевненість, бо відчуваєш: цей ліричний герой обрав безпомилковий і правильний шлях. Він не заперечує, що шлях цей може виявитися для когось непомірно тяжким, але іншої дороги до духовно високого і гідного життя не існує:
Навіть
Якщо не дійдемо –
Ходімо!