Оптимізм, упевненість у собі й відчуття правильності обраного шляху (“Запросини’ В. Підпалого)

Оптимізм, упевненість у собі й відчуття правильності обраного шляху (“Запросини” В. Підпалого) Якщо прочитати поезію Володимира Підпалого “Запросини” не вдумливо, то вона навряд залишить по собі й пам’яті глибокий слід – настільки в ній все символічно. Та коли піти за думкою автора, пройнятися кожним рядком, то перед тобою відкриється образ духовно збагаченої особистості. У цьому світі вона – впевнений хазяїн, що знає про життя більше за інших: Я розкажу тобі таке, чого не може інший, бо таємницею володіємо я та ніч…

Ця людина має ключі від “трьох замків”, “хатки”, у якій заховане справжнє коштовне диво – “золоті весла” від “золотого човна”, що пливе “у холодному небі”. Це багатство небесного і земного – нероздільне, як нероздільні човен і весла. Воно ніби сконцентрувалося в душі ліричного героя “Запросин” – і він ділиться цим безмежним багатством з кожним із нас, хоч і звертається до читача потаємно-особисто: Нас тепер двоє знає про весла – ходімо!

Але куди запрошує поет? У яку дорогу він кличе у осінню довгу ніч? У світ чистоти людської душі: “де три гори зійшлися”, “де три ріки злилися”, “де три шляхи зв’язалися”.

Так, дорога вночі буде нелегкою – на те вона й “ніч” (яка влучна алегорія!). Та оптимізм, яким пройнятий вірш, відкидає вагання і невпевненість, бо відчуваєш: цей ліричний герой обрав безпомилковий і правильний шлях. Він не заперечує, що шлях цей може виявитися для когось непомірно тяжким, але іншої дороги до духовно високого і гідного життя не існує:

Навіть якщо не дійдемо – ходімо!


Оптимізм, упевненість у собі й відчуття правильності обраного шляху (“Запросини’ В. Підпалого)