Оптимізм, упевненість у собі й відчуття правильності обраного шляху (“Запросини” В. Підпалого) Якщо прочитати поезію Володимира Підпалого “Запросини” не вдумливо, то вона навряд залишить по собі й пам’яті глибокий слід – настільки в ній все символічно. Та коли піти за думкою автора, пройнятися кожним рядком, то перед тобою відкриється образ духовно збагаченої особистості. У цьому світі вона – впевнений хазяїн, що знає про життя більше за інших: Я розкажу тобі таке, чого не може інший, бо таємницею володіємо я та ніч…
Ця
Але куди запрошує поет? У яку дорогу він кличе у осінню довгу ніч? У світ чистоти людської душі: “де три гори зійшлися”, “де три ріки
Так, дорога вночі буде нелегкою – на те вона й “ніч” (яка влучна алегорія!). Та оптимізм, яким пройнятий вірш, відкидає вагання і невпевненість, бо відчуваєш: цей ліричний герой обрав безпомилковий і правильний шлях. Він не заперечує, що шлях цей може виявитися для когось непомірно тяжким, але іншої дороги до духовно високого і гідного життя не існує:
Навіть якщо не дійдемо – ходімо!