Василь Чумак увійшов в історію української літератури як один із найяскравіших ліриків революційної доби, який із надзвичайною емоційною свіжістю передав романтичний порив і радість боротьби за соціальне і національне визволення, “Його книжка “Заспів” засвідчує поета не просто першорядного, а видатного”, – писав Дмитро Павличко. Оця єдина його книжка побачила світ вже після трагічної загибелі автора.
Василь Чумак натхненно боровся за ствердження революційних ідеалів свободи, рівності, братерства. Він щиро вірив у справедливість
Сьогодні ми вже багато знаємо про комуністичний “рай”, який готували більшовики… Але Василя Чумака любимо і шануємо за щирість і безпосередність почуттів, які розкрилися у його талановитих поезіях. Може, якби Василь Чумак не загинув у листопаді 1919 року, маючи лише 18 років, від денікінської
Збірка “Запів” складається з чотирьох циклів: “З ранкових настроїв”, “Мрійновтома”, “Осіннє”, “Цикл соціального”. Ось характерна строфа з вірша “Революція”:
На кремінь-крицю: буде світ!
Ми непохитні, мов граніт.
Ми йдемо і йдемо, несемо вогні,
І творимо блиск, і творимо дні!
Вражає емоційність, яскрава метафоричність поезій “Червоний заспів”, “Гартована поезія”, “Березневий каламут”, “Я порву ті вінки…”, “Ряд хаток: пошарпані, подерті…”, “Офіра” та інших. Революція для поета – це тріумф повсталого народу, радість оновлення і творення. Поет мріє про всепланетний революційний порив (“Блисками-пожежами небо обмережимо, сполохами-ралами обрії зорем”), закликає нести революційну наснагу у світ (“Вдаримо гучно ми дзвонами – всесвіт обійме луна”).
Віршам Василя Еллана-Блакитного також властива безмежна відданість революційній ідеї, романтичне бачення нової, післяреволюційної України. Для поезій, що увійшли до збірки “Удари молота і серця”, характерний карбований, маршовий ритм, динамічність, граничний лаконізм. Ліричний герой Еллана-Блакитного вважає, що революціонер не має права навіть на звичайне людське щастя, він повинен цілком присвятити себе боротьбі:
Нам треба нервів, наче з дроту,
Бажань, як залізобетон.
(“Після “Крейцерової сонати”)
І Василь Чумак, і Василь Еллан-Блакитний. наче метеори, спалахнули, блискавично пронеслися, осліпили і згасли. Наші талановиті співвітчизники любили свій народ і, може, дещо романтично, але щиро вірили у щастя, яке принесе йому революція.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)