Оповідання І. О. Буніна “Антоновські яблука”

В основу оповідання І. О. Буніна “Антоновські яблука” лягли враження від відвідування Буніним маєтку свого брата. Добуток заслужено вважається вершиною стилю письменника. Оповідання неодноразово перероблялося, синтаксичні періоди скорочувалися, убиралися деякі подробиці, що характеризують дворянсько-садибний світ, що йде в минуле, вигострювалися фрази. Оповідання починається описом ранньої погожої осені. “Пам’ятаю ранній, свіжий, тихий ранок…

Пам’ятаю великий, весь золотий, підсохлий і поріділий сад, пам’ятаю кленові

алеї, тонкий аромат опалого листя і запах антонівських яблук, запах меду і осінньої свіжості. Повітря таке чисте, точно його зовсім немає, по всьому саду лунають голоси і скрип возів…

І прохолодну тишу Ранку порушує тільки сите квоктання дроздів на коралових горобинах у хащі саду…”. Автор з неприхованим замилуванням описує осінь у селі, дає не тільки пейзажні, але й портретні замальовки (старі-довгожителі, білі як лунь, ознака багатого села; багаті мужики величезні хати, що будували, для великих сімей). Письменник порівнює уклад дворянського життя з укладом багатого мужицького життя на прикладі садиби

своєї тітки – у неї в будинку ще відчувалося кріпосне право в тім, як мужики знімали шапки перед панами. Описуючи інтер’єр садиби, насичені деталями, – сині і лілові стекла у вікнах, старі меблі цінної деревини з інкрустаціями, дзеркала у вузьких і кручених золотих рамах. “Гаснучий дух поміщиків” підтримує тільки полювання.

Автор згадує “обряд” полювання у будинку свого шурина Арсенія Семеновича, особливо приємний був відпочинок, коли “траплялося проспати полювання” – тиша в будинку, читання старих книг у товстих шкіряних плетіннях, спогади про дівчат у дворянських садибах (“аристократично гарні голівки в стародавніх зачісках лагідно й жіночно опускають свої довгі вії на сумні й ніжні очі…”).

Журячись Про те, що дворянські садиби вмирають, оповідач дивується, наскільки швидко відбувається цей процес. Наступає царство дрібнопомісних, збіднілих до жебрання. Але гарне і це злидарське дрібнопомісне життя!

Письменник любується способом життя “дрібнопомісного”, його розпорядком дня, звичками, смутними, “безнадійними” піснями.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Оповідання І. О. Буніна “Антоновські яблука”