Заснований в 1968 р. Розташований у Закарпатській і Івано-Франківській областях України, у Східне Закарпаття. Площа 12 672 га, у тому числі 11 657 га – покриті лесом, 453 га займають луги й 51 га – водойми. Заповідник складається із трьох відділених ділянок: Говерлянского, Чорногорського (Івано-Франківська обл.) і Угольского (Закарпатська обл.).
Говерлянський і Чорногорський ділянки розташовуються в Чорногорському гірському вузлі, що утворився на стику Вододільного й Полонинского хребтів Карпат. Центром цього вузла є гора Говерла – найвища
Полонини, які оточують Говерлу, оголошені охоронюваною зоною заповідника (площа близько 1500 га). Угольский ділянка розташована на захід, на схилах гори Менчул (1437 м), що входить у систему хр. Полонина Червона (Східні Полонинские Карпати). Всі три ділянки перебувають у районі поширення так званого Полонинского виду ландшафтів із групи среднегорных ландшафтів Карпат. Він характеризується найбільшої для Східних
Найбільше поширення (до 75% площі) мають круті схили среднегорья, покриті лесами, меншу площу (близько 15%) займають полонини – субальпийские лугу. Чорногорський хребет є вододілом Пруту й Тиси. Розташовані тут Говерлянский і Чорногорський ділянки заповідника лежать на висоті 500-2058 м над рівнем моря (різниця висот досягає 1600 м). Рельєф виражений різко.
Характерна наявність форм рельєфу, пов’язаних із заледенінням.
Тут добре розвинені гострі вершини й западини. На дні западин збереглися залишки донних морів з характерним горбкуватим рельєфом і озерами. Клімат помірковано континентальний гірничо-лісовий, досить суворий. Характерна зміна кліматичних показників з висотою.
Переважні типи грунтів – буроземні гірські (у лісовому поясі), торф’яні й гірничо-лугові (у субальпийском і альпійському поясах). По географічному районуванню Карпат Чорногорський і Говерлянский ділянки заповідника належать до Рахивскому підрайону району ялиново-смереково-букових, елово-буково-пихтовых і ялиново-букових закарпатських лісів. Чорногора – єдиний район Українських Карпат, де добре виражені субальпийский і альпійський пояса рослинності. У цілому тут виділяються чотири рослинних пояси: нижній гірський лісовий, або пояс букових лісів (від 500-600 до 1200-1300 м над рівнем моря.); верхній гірський ялиновий ліс (від 1200-1300 до 1500 м); субальпийский (від 1500-1550 до 1800-1850 м); альпійський (від 1800-1850 до 2058 м).
Рослинні пояси добре виражені на південних схилах. На північних схилах чітко вираженого пояса букових лісів немає внаслідок господарської діяльності. У місцях контакту нижніх і верхнього лісових поясів утворюється смуга буково-хвойних лісів
Хвойні ліси займають близько 91% лісової площі. Вони ростуть на схилах всіх експозицій, місцями спускаючись до нижнього лісового пояса. Основна порода, що створює ліс – ялина європейська, менше значення має ялиця біла. Місцями, де домішки ялиці значні, утворюються елово-пихтовые лісу.
Рідше, окремими деревами або невеликими групами, зустрічаються бук, явір, клен гостролистий, ясен звичайний, грузнув шорсткий. З найрідших реліктових деревних порід тут ростуть сосна кедрова європейська й тис ягідний. Продуктивність цих лісів дуже висока, в 3-4 рази вище продуктивності лісів Сибіру.
Ялина і ялиця мають висоту до 50 м при діаметрі 180 див, досягаючи 300- 400-літнього віку. У підліску – горобина звичайна, шипшина, ожина, малина, жимолость пухната, бузина червона, смородина карпатський і альпійська, яловець сибірський. Букові ліси займають близько 9% лісової площі.
Вони представлені майже винятково чистим буком, з дуже невеликою домішкою клена гостролистого, явора, в’яза, ясена, рідше – їли.
Підлісок розвинений дуже слабко й складається з тих же видів, що й у хвойному лісі. Субальпийский пояс багатий на зарості стланиковой сосни, чагарникової зеленої вільхи, рододендрона, ялівця сибірського, а також на черничники, белоусники, щучники. Зустрічається тирлич жовта – лікарська рослина, що стало надзвичайно рідким у результаті непомірних заготівель у минулому.
Хребет Черногора – один з найбільш багатих у флористичному відношенні районів українських Карпат. Тут ростуть 16 з 24 видів Рослин, ендемічних для Карпат і 39 з 70 видів, ендемічних для Східних Карпат. Угольский ділянка розташована на південних схилах гори Менчул між ріками Більша й Мала Вугіллячка.
Тут переважають юрські відкладення – крупнокристаллические вапняки, верхній шар складається із червоних, рожевих і жовтих вапняків.
На ділянці безліч скель самої вигадливої форми, карстових печер, джерел, у тому числі з гарячою водою. Угольськая улоговина захищена від холодних північних вітрів. Клімат її більше м’який, чим клімат чорногорських ділянок: середньорічна температура 8° С, середня січня – 4°, липня 18,7° С, середньорічне кількість опадів 1390 мм. Верхня (північна) частина Угольского ділянки належить до району букових лісів південних макросхилів Полонинского хребта, округу букових закарпатських лісів, а нижня (південна) – до району дубово-букових і буково-дубових лісів Хустско-Солетвинской западини округу дубово^-букового й дубових передгірних закарпатських лісів. Сприятливий рельєф і кліматичні умови, а також наявність теплоємних вапняків створили на цій ділянці умови, сприятливі для теплолюбних видів рослин.
Тут зберігся тис ягідний: близько 1500 дерев на площі 10 га. Це другий по величині ділянка росту ягідного тиса в Українських Карпатах.
Тут же знайдене єдине в Українських Карпатах місце росту ялівця козацького. Майже всю площу ділянки займають букові ліси, широко розповсюджений чистий бук. Лісу Вугіллячка – це найрідші, слабко порушені діяльністю людини насадження бука й інших реліктових видів і груп, яких зараз ніде більше немає не тільки в нашій країні, але й у Середній і Західній Європі.
Фауна нараховує 70 видів ссавців, 180 – птахів і 50 видів прісноводних риб.
Тут водяться бурий ведмідь, рись, дикий лісовий кіт, білка, лісова й кам’яна куниці, європейська норка, горностай, карпатський шляхетний олень, карпатська козуля, кабан, карпатський глухарь, тетерев, рябчик, карпатський билоспинный дятел, форель і багато інших тварин. Багато видів тварин утворять тут особливі “карпатські” форми, які помітно відрізняються від інших форм того ж виду. Напрямок наукових досліджень заповідника – вивчення природних комплексів Східних Карпат, а також екології окремих видів рослин і тварин, розробка методів відновлення гірських лісів, які мають важливе водорегулювальне й почвозащитное значення
(1 votes, average: 5.00 out of 5)