Омограф (грецьк. homos – однаковий, grapho – пишу) – слова, що пишуться однаково, але вимовляються по-різному, мають відмінні наголоси та зміст (замок – замок, мука – мука, кулик – кулик тощо). О. часто зустрічається в літературних, зокрема поетичних текстах:
На юність молодість лягла –
Її обличчя опівденне…
Прийшла дорога дорога
До нас – до тебе і до мене (М. Вінграновський).
Омонімічні рими – рими, що однаково вимовляються, але мають відмінне значення. Подеколи цілком свідомо деякі автори експериментують
10. ВІДКРИТТЯ
Осяяла його ідея світла.
Літати, наче нетля, вколо світла.
26. СУЧАСНІСТЬ
Не завжди так бувало в нас на Русі,
Що, опріч язиків, були мечі у русі.
У світовій віршовій практиці О. р. спостерігалася у творчості Ф. Петрарки (XIII сонет), а серед новочасних – у В. Брюсова, серед українських – у Є. Плужника, М. Ореста та ін.