Олесь Олександр Княгиня Ольга

Олесь О. Княжа Україна. – К.: Веселка, 1991.

Тихий, теплий літній ранок. Сонце встало. Вітер спить.

Вийшла дівчина на річку, Сіла в човен і сидить.

Чарівка сама, як ранок, Задивилася на світ… Білий шус на синіх хвилях, На деревах – білий цвіт.

Любо жити на цім світі, Щастя любого ждучи… Ах, коли б лише згадати Сон, що снився уночі.

Дивний сон… Якісь палати, Лицар в зброї на коні… Ліс такий страшний, таємний… Поле…

Море вдалині.

Далі хмари, грім, пожежа, Плач і стогін з-під землі. Лицар-велетень в кайданах, Кров

на білому чолі.

І замислилась красуня… Згадка в серце їй вп’ялась… Нагло шелест…

Обернулась: Перед нею – Ігор-князь.

На йому убрання просте, Без оздоби, без відзнак, Лук з залізними кінцями, Збоку страли, сагайдак.

Привітався з нею Ігор, Попросив перевезти… Загойдавсь на хвилях човен І поволі став плисти.

І очей не зводить Ігор: Що за дівчина-краса! Заговорить: думка – сонце; Очі – сині небеса.

Хто вона, чия і звідки, Князь докладно розпитав, А на другий день по неї І сватів своїх послав.

І за князя вийшла заміж Проста дівчина з села І до смерті вірним другом Князю Ігорю була.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Олесь Олександр Княгиня Ольга