Олена Теліга – Відвічне

ВІДВІЧНЕ Н. Лівицькій-Холодній Тремтить кохання на розквітлих квітах, В зітханнях вітру і на крилах співу,

В сльозах пекучих, уночі пролитих, В стрілі образи і в пожежі гніву. Заходить сонце – і відзвук мелодій, Які від віку вся земля гуркоче,

Гарячий погляд, мов сміливий злодій, Нам краде серце поцілунком в очі. Тисячоліття залишились ззаду. Та в темні роки панування сталі

Тобі, Кохання, золоту лампаду Ми схоронили непохитно сталі. Хай не тобі ми віддались до смерти, А іншій Пані – Рідній і Єдиній – Ніщо не зможе замінить чи стерти Твій світлий образ у старій святині.

Душа горить – життя таке іскристе. Забрати все! Себе віддати всьому! Твоя ж святиня, мов незмінна пристань,

Нам в диких бурях буде тихим домом. Минає час, щоб все могло зміниться. Згубили лицарі колишню шпаду…

Тобі, Кохання, Золота Царице, Ми заховали вікову лампаду! 1933


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

alt

Дізнайтесь вартість своєї роботи

Безкоштовна оцінка замовлення!

Оцінимо за півгодини!

Олена Теліга – Відвічне