НА СМЕРТЬ ГРИЦЬКА ЧУПРИНКИ Смерті в очі я загляну, Жах могильний я стерплю, – Все одно я маю рану, Нестерпучу, нездоланну, – Рану смертного жалю!..
З творів Г. Чупринки. До великої покори На розпутті при дорозі
Судять Байду Яничари В Золотім галатськім Розі… “Байда” Г. Чупринки. “Кто дальше?..
Он!.. А!.. стой… ” – гукнув чекіст. “Нагана” звів і втомлено гикнув… І вишкір на губах заблис.
Очима впився, вовчо бликнув… Розлягся постріл… він стояв… “Да нікак волшебнік?!” – Сміх садистичний залунав.
Чадних людоподібних тварів… “Да за Украйну не малісь… Нє то – ведь промахнусь я снова… ” І вихром “так було… колись.
У ворогів все тая ж мова… ” Зі сміхом злився постріл знов… Зловтішне: “Дудкі, брат, – нє промах!..”
Патьоками дзюркнула кров… Орла завмер останній помах… Чекісте, правду ти сказав: Чаклун цей чарами владає,
Як жив – веселкою він грав… По смерті ж – громом гуркотає!..