Олексій Сурков “Громадянину світу” Перекладач: Микола Бажан Джерело: З книги: Микола Бажан.
Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975
Людина без вітчизни – Соловей без пісні. Я згадую: на зальцбурзькім вокзалі Ви так бундючно, як панку і слід,
Аж зуби зціпивши, мені казали, Що ви – Іван, який забув свій рід; Що в нашім світі, де все тьмяно й вбого, Лиш громадянство світу – путь людей, Що хай пігмеї тішаться з дрібного,
А ви є речник світових ідей; Що розум людства в млості безпросвітній Боїться зльоту до зірок,
Давайте будем щиро говорить! Ви ходите тут привидом недужим І тупо задивляєтесь, як в тьму, В майбутнє світу поглядом байдужим, Мовляв,- чужі ви світові цьому.
І серце риб’яче не затріпоче, Коли чужинець стоптує ваш край. Води напившись з ручаю охоче, Ви слиною каляєте ручай.
Для вас пусте, що знов несамовито Гарматні жерла ціляться у світ,- Навіщо кидать вам своє корито? Ви ж є нейтральний! Ви – космополіт!
Крізь ваші фрази, сповнені отрути, Ми бачимо їх підлу й хижу суть, Ми чуєм хазяїв гарчання люте, Їх рев про те, як світ би їм здобуть. Вам байдуже,
А ми під нашим пурпуровим стягом Росли, його пронісши у боях. Великій долі рідної країни Вручаєм радо ми життя своє, І вічна вірність справі Батьківщини
Могуттям нашим, нашим щастям є. З нічної тьми недолі і негоди, Світанок стрівши в незабутній рік,
До сонця в сяйві величі і вроди Ми нашу землю піднесли навік. Віками землю цю святу кропила
Гаряча кров героїв багатьох, І нам вона безмежно люба й мила В дні грізних бід і славних перемог. Куди б не йшли ми – шляху не загубим, Бо клич Вітчизни чує наша кров. Життя ми любим, рідну землю любим І гордо несемо оцю любов.
Чуття такого ще земля не знала, Така любов прийшла уперше в світ. Ми в океан Інтернаціоналу
Вливаємось, шануючи свій рід. Під Сталінградом не дали ми смерті Наш дім і світ понищити вогнем, І щиросерді, радісні, відверті
Назустріч людству впевнено ідем.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)