Олександр Всеволодович (Сашко) Соколов народився в 1943 р. у Канаді, де його батько працював у радянському посольстві. Через три роки сім’я повернулася в СРСР. Сашко Соколов учився у Військовому інституті іноземних мов, потім на факультеті журналістики МГУ, друкувався в різних газетах.
Жив він те в Москві, то в провінції, предпочитая берега Волги, де якийсь час працював єгерем. В 1975 р. емігрував у Канаду, з 1989 р. часто буває Вроссии.
Сашком Соколовим написані три книги (“Школа для дурнів”, 1973; “Між собакою й вовком”, 1980; “Палисандрия”,
Щоб прочитати Соколова, необхідно забути багато чого з того, що відомо про роман, про літературу взагалі. У противному випадку не буде ніякого іншого враження, крім здивування. Читачеві нічого не залишається, крім як сприймати добутку відповідно до законів, пропонованими самими книгами
Через всю творчість Сашка Соколова проходять “наскрізні” Теми, мотиви, що формулюють його художній мир. Тут все условно, зибко, нереально, персонажі двояться, троятся, відбиваються один в іншому,
Один раз виникнувши в тексті, якесь слово, часто з авторським, окказиональним значенням, породжує луну, що потім довго звучить, іноді преобразуясь до протилежності. Персонаж може один раз з’явитися на сторінках і сгинуть назавжди, а може, зникнувши сторінок на сто, раптом виплисти на поверхню в зовсім несподіваному місці
Крім того, у героїв зовсім особливі відносини згодом: Майбутнє, сьогодення, минуле співіснують, не заважаючи один одному. Тому померлі приходять до живих, затягають їх у свій смертельний хоровод або, навпаки, герой не може вмерти, постійно перевтілюючись
Романи Соколова побудовані за законом асоціації, причому сутінкової, напівпідсвідомої, на грані сну, яви й міфу. Іноді це мотивна, образна асоціація. В “Школі для дурнів” наскрізні мотиви й образи скріплюють навіть не глави, а абзаци й фрази в текст. Іноді основним прийомом виявлення загального змісту стає лінгвістична асоціація, “прицепляющая” одне слово до іншому, один період до іншого за принципом гри зі словом
Російська мова є одним з головних діючих осіб всіх книг Соколова. Такого почуття мови, слова немає більше ні в кого із сучасних російських письменників, може бути, тільки в И. А. Бродського
Дві перші книги Соколова були опубліковані в нас майже одночасно з романом Дж. Оруэлла “1984&;#8243;, звідки на сторінки публіцистики заюшив цілий потік цитат, термінів, у тому числі “новояз” – деформований, доведений до абсурду мова, позбавлена не те що комунікативної, але навіть номінативної функції, не говорячи вуж про эстетической. Блискуча російська мова романів Сашка Соколова – противага “новоязу”, що нагадує, що наша мова жива й потенційні можливості його безмежні
Спроба сформулювати якісь загальні ідеї, теми й мотиви, що утворять художній мир Соколова й проходять через всі його книги, була почата одним із самих авторитетних американських дослідників його творчості Д. Бартоном Джонсоном у статті “Sasha Sokolov’s Twilight Cosmos: Themes and Motifs”. Їхня взаємодія відображена літературознавцем у дотепній схемі:
У двох перших книгах ріка й залізниця – визначальні елементи простору, в “Палисандрии” герой подорожує по залізниці. Ріка Літа, що тече на сторінках всіх книг Соколова, скрізь зв’язується з мотивами смерті й безсмертя. Інші мотиви – часу й безвременья; пам’яті, дежавю й амнезії; сексу й любові – у тім або іншому ступені присутні в кожному романі Соколова, образуя їхній багатомірний простір. Книги Сашка Соколова гранично універсальні в тому розумінні, що в них діється власний универсум, космос, хоча й сутінковий, по Бартону Джонсонові
Сутінки – інше важливе для творчості Соколова поняття. В “Школі для дурнів” – це стан втрати орієнтирів, у якому перебуває герой-підліток, намагаючись і одночасно боячись перейти в мир дорослих. У книзі “Між собакою й вовком” сутінки теж основний елемент поетики. В “Палисандрии” сутінки переходять на рівень фантасмагоричности всієї російської історії
Є ще одне поняття, яких необхідно мати на увазі, говорячи про Твори Соколова, – творчість, одна з головних тем письменника. В “Школі для дурнів” увесь світ, що з’являється перед нами, створений і придуманий головним героєм. В “Між собакою й вовком” і “Палисандрии” епістолярна й мемуарна творчість непомітно підмінює собою реальність
В “Школі для дурнів” єдність роману створюють наскрізні мотиви й образи: мотив початку життя (дитинства) і її кінця (смерті), мотив нескінченності й безсмертя всієї природи й людини, мотив багатоваріантності буття й паралельного існування різних мирів, мотив часу, що не владно над героями, пов’язаний з їхніми марними спробами ідентифікувати себе в ньому; образи Вчителя, Школи, вітер, Що Насилає,
“Школа для дурнів” була опублікована в 1976 р. за кордоном, відразу ж переведена на багато мов і високо оцінена критикою. Серед інших обертає на себе увага блискуче відкликання В. В. Набокова.
Пора дитинства і юності – початкова фаза життя, коли людина пізнає закони великого миру, пристосовується до нього, соціалізується. Цей процес ніколи не буває простим. До моменту підліткової кризи дитина встигає створити свій мир, відкритий тільки йому, іноді – ще лише декільком присвяченим. Коли цей мир зіштовхується з реальністю, він починає розсипатися під її напором: дитинство йде, з’являються нові обов’язки, приходить перша любов.
Саме в цей момент поміщена дія “Школи для дурнів”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)