Октава

Октава (лат. octava – восьма) – восьмивірш, строфа з восьми рядків п’ятистопного або шестистопного ямба за жорсткою схемою римування (абабабвв) при обов’язковому чергуванні окситонних та парокситонних клаузул. Потрійні рими надають віршованому мовленню ефект милозвучності, витворюють чуття його тяглості, що обривається прикінцевим двовіршем (диптихом). Вважається, що О. виникла із сициліани (абабабаб) і свого розквіту досягла в італійській ренесансній ліриці (Л. Аріосто, Т. Тассо та ін.), використовуючи одинадцятискладовий силабічний

вірш.

Своєю внутрішньою розгорненістю ліричного сюжету, викінченістю думки, гнучкістю та шляхетністю форми О. зручна і для віршових мініатюр, і для поем. В українській поезії яскраві приклади О. спостерігаються в І. Франка, С. Гординського, і Юрія Клена тощо. Класичним взірцем О. є поема М. Рильського “Чумаки”:

Звичайно, про Довейка і Домейка

Тепер писать – то був би кепський тон.

Тепер на місце квітки й соловейка

Звитяжно стали криця і бетон.

Я згоджуюсь: і Галя, і Зюлейка –

Давно набридлий і нудний шаблон…

Та чую небезпеку і з бетоном,

Що стане він, а може й став шаблоном.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Октава