Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися. На чужину з України Брати розійшлися.
Покинули стару матір. Той жінку покинув, А той сестру.
А найменший Молоду дівчину. Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила
Високу тополю. Три явори посадила Сестра при долині… А дівчина заручена – Червону калину.
Не прийнялись три ясени, Тополя всихала. Повсихали три явори. Калина зов’яла.
Не вертаються три брати. Плаче стара мати, Плаче жінка з діточками В нетопленій хаті, Сестра плаче, йде шукати
Братів на чужину… А дівчину
А три шляхи широкії Терном заростають.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Поезію “Ой три шляхи широкії… ” називають перлиною поетичної творчості Т. Шевченка. Побудована вона за фольклорними мотивами, коли козаки поїхали шукати в далекі світи своєї долі (а можливо, їх змусили служити у війську) й не повернулися. Страждає стара мати, жінки з діточками, гине наречена. Вірш написаний під час перебування поети в казематі, де був він у неволі, самотній, страждаючий.
Тому в його по етичних рядках і вилилося гаряче співчуття до таких же знедолених.