Ой на горі та женці жнуть,
А попід горою,
Попід зеленою,
Козаки йдуть.
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Козаки йдуть.
А попереду Дорошенко
Веде своє військо.
Веде запорізьке
Хорошенько!
Посередині пан хорунжий (1).
Під ним кониченько,
Під ним вороненький
Сильне-дужий!
А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку
На тютюн та люльку.
Необачний!
“Гей, вернися, Сагайдачний,
Візьми свою жінку.
Оддай мою люльку,
Необачний!”
“Мені з жінкою не возиться;
А тютюн та люлька
Козаку
Знадобиться!”
Гей, хто в лісі, озовися!
Та викрешем огню.
Та потягнем люльки,
Не журися!
Гей, долиною.
Гей, широкою,
Не журися!
(1) Хорунжий – представник генеральної старшини Запорозького війська, охоронець великого полкового і малого прапора.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
І донині дуже популярною є народна козацька пісня “Ой на горі та женці жнуть”, у якій оспівується слава й гордість України – Запорозьке військо на чолі зі своїми отаманами. Козаки не дбали про власне збагачення, для них єдина цінність – добрий кінь, гарна зброя
Насправді ж саме задля жінок і дітей, задля спокою рідної землі козаки майже все свідоме життя перебували в тяжких походах, у боях, віддавали за це життя. Пісня бадьора, сповнена оптимізму й тонкого гумору, самоіронії.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)