Цезар Маркович – ув’язнений. Колись картини знімав для кіно, але й першої не доснял, як посадили. Молодий ще.
Вуси в нього чорні, злиті, густі.
У зоні не збрили, тому що на ділі так снять. У Ц. всіх націй намішано: не те грек, не те єврей, не те циган Курить трубку. Трубку – щоб не просили докурити, у рот не дивилися.
Не тютюну йому було шкода, а ” перерваної думки “.
Коли Ц. зустрічає такого ж дивака в окулярах, особливо москвича, то розцвітає, як мак, і починається між ними розмова. Про “Вечірку” свіжу, котру надіслали бандероллю,
Ц. тут уважають богатим – два рази на місяць одержує посилки, “усім сунув у рот, кому треба, – і недоумком працює в конторі, помічником нормувальника”. Але не жадібний, дасть закурити, щедро розплатиться за послугу, наприклад за
Але не розуміє в житті нітрохи, – уважає Шухов. Тому що перед самою перевіркою не гужеваться треба з посилкою, тягти скоріше в камеру схову: із собою мішок на перевірку не винесеш, а залишиш – не рівна година тяпнет той, хто перший з перевірки прибіжить. І отут Шухов Ц. помічник, не за заробіток, а з жалості.
Але Ц. перед ним у боргу не залишиться