В оповіданні “В Острозькій школі”, уривку з роману “Сагайдачний”. Андрій Чайковський розповідає про дитячі роки і щиру дружбу Петра Сагайдачного та Марка Жмайла. Трирічною дитиною Петро залишився сиротою, якого прихистила родина Жмайлів, де був хлопчик такого ж віку – Марко.
Коли хлопцям виповнилося по шістнадцять років, батьки Марка вирішили, щоб хлопці продовжували освіту в Острозі.
Саме там вони добре склали свої перші іспити при вступі, що свідчило про їхню працелюбність та наполегливість. Хлопці також продемонстрували
Автор підкреслює, що і в Петра, і в Марка з дитинства були розвинуті почуття любові, поваги та шани до рідної неньки-України.
Саме задля спокою її кордонів вони опановували, шліфували бойову майстерність.
Хлопцям з дитинства було притаманне не тільки почуття патріотизму, а й пошана до людей старших за віком та досвідчених. Коли сам князь запропонував Маркові битися з ним на шаблях, хлопець тактовно відмовився, чим заслужив слова
Отже, розповідаючи про окремий епізод з життя двох товаришів – Петра і Марка, Андрій Чайковський підкреслює, що гетьманом може стати людина працьовита, шаноблива, мужня, яка вміє цінувати дружбу і пристрасно любить свою Україну. Саме такі риси вдачі мав з дитинства славетний гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний.