Образ рідної землі в поезії Сосюри

Великій Україні і своїй малій батьківщині – Донбасу – найкращі вірші присвятив Володимир Сосюра. Рідна земля, село, хата… Спогади дитинства. Які дорогі серцю верба, гать, провулок.

Не стало батька, сестер, брата. Рідне село запитає тебе, як ти живеш там, у гомінливому місті. І поет зізнається, що так багато що треба зробити в житті, щоб заповнити його “золоту анкету”:

Працювать, працювать безумовно!

Кожній хвилі нема ж вороття!

Мі! Я зовсім іще не заповнив

Золотої анкети життя.

“Як передати, Донбас, твою красу

і силу?” – запитує В. Сосюра у свого рідного краю. Все дороге поету: і Дінця зелені хвилі, і квіти та аромат рідної землі, і небо над нею. Поет радіє вільній праці, машинам, що замінили силу мускулів.

Сьогоднішній день тісно переплітається в уяві поета зі славним минулим України.

Та найбільшою силою і натхненням зазвучали рядки поезії Володимира Сосюри “Любіть Україну”. Всім своїм єством він закликає берегти і любити свою Батьківщину.

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води,

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди!

Шевченківський вогонь любові до рідної

землі горить у душі поета. В далекі 20-ті роки романтичний юнак пішов добровольцем до української армії, яку очолював Симон Петлюра. Хлопця потягнуло туди захоплення козацькою минувшиною.

Коли ж Сосюра побачив, що Петлюра думає про союз з поляками, він не зміг розлучитися зі своєю “синьою омріяною Україною” і вступає в армію більшовиків. Усе подальше життя він намагався погодити свою людську національну природу з комуністичною ідеологією. Не завжди це вдавалось.

Та вірш “Любіть Україну” пробуджував національні патріотичні почуття в страшні роки війни.

Для нас вона в світі єдина одна

В просторів солодкому чарі…

Вона у зірках і у вербах вона,

І в кожному серця ударі…

З любові до рідного народу починається любов до всього людства, з любові до рідної землі починається любов до однієї людини.

Дівчино! Як небо її голубе

Люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе.

Коли ти не любиш Вкраїну!

Володимир Сосюра був одним із тих митців, хто в умовах жорстокого тоталітарного режиму підтримував у людях залишки української національної самосвідомості, яка ледь жевріла. І в цьому велике значення його творчості.

Такий я ніжний і такий тривожний… (за творчістю Володимира Сосюри) Поезія Володимира Сосюри зачіпає найтаємніші струни душі. Поет уміє говорити мовою серця. Неперевершений тонкий лірик – ось передусім яким запам’ятовується Володимир Сосюра.

Такий я ніжний, такий тривожний, моя осіння земля!

І справді, поетичні струни його душі забриніли найніжнішими мелодіями. Так ніхто не кохав.

Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день його великого кохання розцвітає весна на землі, і земля убирається квітами.

Дише легко і тихо в синяву вона,

Простягає до зір свої руки…

Місяць, ясні зорі, золотий оріон – весь всесвіт стає свідком його кохання.

Дещо іншим: сумним, замріяним, елегійним – постає перед нами ліричний герой поезії “Коли потяг у даль загуркоче…” Та, як і завжди, ніжним, щиро люблячим. Він згадує своє кохання:

Дні пройшли, “одлетіла тривога”…

Лиш любов, як у серці багнет…

Ти давно вже дружина другого,

Я ж – відомий вкраїнський поет.

Минув час, а любов жива, кохана йому так само дорога і люба, як і в далекому минулому.

Та на тебе, чужу і кохану,

Я і славу б свою проміняв.

І останнім, дивовижно витонченим акордом цієї прекрасної поезії є слова:

Сині очі в моєї дружини,

А у тебе були голубі.

Глибоко хвилюють поета і людські почуття, і краса природи. Волошками синіми цвіте в його серці любов і синіє щастя в душі. Життя мине, і поетові здається, що вони з коханою стануть квітами.

Кохання, як і природа, безсмертне.

Звучать не змовкаючи зворушливі слова поезій Володимира Сосюри, тривожать наші душі. І хоч вірш “Такий я ніжний, такий тривожний” – це роздум митця не тільки про свій особливий хист поета-лірика, а й про складні 20-ті роки, та передусім співцем ніжних почуттів, непереверніеним ліриком залишається він у нашій пам’яті.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Образ рідної землі в поезії Сосюри