Образ Пугачова

Роман “Капітанська дочка” є улюбленим моїм добутком, тому що воно написано про конкретну історичну подію, оповідає про драматичний відрізок часу в історії Росії – селянській війні під предводительством Пугачова. Хто ж була ця людина, що оголосила себе Петром III, що зумів підняти й повести за собою величезні маси Забитого й пригнобленого народу?

Олександр Сергійович Пушкін малює його сміливим і рішучим, суворим і великодушним. Пугачов піднімається на боротьбу не за своє благополуччя. Він бачить гноблення народу, несправедливість і жорстокість царських чиновників, генералів і поміщиків.

Простий донський козак зважується на державний злочин – повідомляє себе природним царем, щоб полегшити життя мільйонам селян, переробити це несправедливе життя. Омелян Пугачов збирає військо, осаджує міста, стратить непокірливих військових і чиновників. Ми бачимо його на розправі в Білогірській міцності: жорстокого, нещадного: “Пугачов похмуро насупився й махнув білою хусткою. Трохи козаків підхопили старого капітана й потягли до шибениці…”, але й помнящего добро.

Він зберіг життя Гриневу й Савельичу, допомагає визволити Машу з рук Швабрина.

Пугачов бачить гибельность свого шляху. Це свідома жертовність в ім’я людей, але це й життя людини, що вкусили волю. Недарма він розповідає Гриневу калмицьку казку про ворона й орла.

Орел заздрить ворону, що той живе триста років, а сам орел тільки тридцять три роки. Ворон відповів, що він “харчується мертвечиною, а орел п’є живу кров”. Орел згодний за довголіття перейти на падло, але потім “орел клюнув раз, клюнув іншої, махнув крилом і сказав воронові: “Ні, брат ворон; чим триста років харчуватися падлом, краще раз напитися живою кров’ю, а потім, що Бог дасть!”

Відчувши волю, не можна миритися з рабством. Але Омелян Пугачов хоче волі не тільки для себе. У цьому я бачу моральний подвиг цієї людини, що положили своє життя на вівтар волі – найдорожче, що може віддати людина.

Олександр Сергійович Пушкін створив художній Твір, у якому постарався показати історично правдивий образ селянського вождя. Мені здається, що без цього добутку не було б розгорнутої картини про тім часі й про Омеляна Пугачові, створеної Шишковым в однойменному романі.


Образ Пугачова