Головною героїнею твору П. Куліша є дівчина Орися. Вже з самого початку твору автор розповідає про неї як про найкращу та найвродливішу дівчину всієї України: “… вона краща і над ясную зорю в погоду, краща й над повний місяць серед ночі, краща й над саме сонце… “
Орися була дочкою сотника Таволги, який любив її усім батьківським серцем. Дивлячись на Орисю, старий Таволга дуже сумував. Аякже?!
Кому ж дістанеться його найкраща донька? “Так собі думаючи та гадаючи, старий Таволга часом тяжко, тяжко засумує, аж сльоза покотиться
Справді, Орисі вже час був замислитись над судженим. Одного разу приснився дівчині сон, в якому покійна матуся говорила їй про майбутні заручини: “Дитино моя, Орисю! Не довго вже тобі дівувати… ” Такий сон не міг не вразити дівчину, тому вона стала, як кажуть, ні смутна ні весела. Незабаром поїхала Орися разом з дівчатами до річки прати, тоді вона і почула від старого Гриви дивну легенду про Золотих Турів. Ця історія не тільки вразила дівчину, а навіть засмутила її.
Але смуток дуже швидко розвіявся, бо Орися побачила молодого вродливого князя на Туровій Кручі, який їхав її сватати. Дуже сподобався
Як же їй жилося після одруження? Ажилося дівчині ще краще, і це видно з останніх рядків оповідання: “Се Божа слава, а не молодиця! Що, якби хто дотепний змалював її так, як вона єсть, із маленькою дитиночкою на руках!”