“Базельські дзвони” зображують Францію в переддень першої світової війни. Але в романі відчутна грозова атмосфера 30-х років. Роман кличе до пильності, тривожно звучать дзвона антивоєнного конгресу соціалістів, що відбувся в Базелі в 1912 році.
Думка про зіткнення сил минулого й майбутнього визначає композицію, систему основних образів, надає роману динаміку й драматизм. Відбиваючи епоху, коли виразно “чується тріск у старому будинку”, Арагон на передній план висуває образ людини, що вибирає шлях, переборює “соціальну безграмотність”,
Будуючи роман на протиставленні антагоністичних соціальних сил, Арагон робить найбільш характерним їхнім втіленням образи жінок – Діани й Клари. Мир боротьби й більших почуттів відкривається Катерине, що повстає проти тієї угоди, що йменується шлюбом у буржуазному суспільстві і яка становить сенс життя Діани. Катерина бачить більше, ніж Діана, сильніше її почуття, значніше пориви. Це змістовне життя, існування якого зовсім невідомо поверхневій і самолюбній Діані, входить у роман разом з образом робітника-соціаліста Віктора.
Нова жінка з’являється у вигляді Клари – Клари
Доля центрального героя роману “Багаті квартали” – сина мера міста Сериан Армана Барбентана – також визначається боротьбою, що розпалюється. У результаті тривалої еволюції, у підсумку важкого досвіду життя в Сериане, а потім у Парижі, де він з’явився, порвавши з батьком, кар’єристом і демагогом, Арман іде з “багатих кварталів”. Наприкінці роману він робить патріотичний, як підкреслює Арагон, акт: відмовляється бути штрейкбрехером і приєднується до страйкуючих робітників. Грізна міць пролетаріату проявляється й у сцені демонстрації робітників (у першій частині роману), і в антивоєнному мітингу паризьких трудящих (у другій частині), і в страйку, про яку говориться наприкінці книги.
Детальне відтворення еволюції Армана, його шукань поєднує матеріал книги навколо проблеми звільнення особистості. Завдяки цьому другий роман арагоновского циклу вільніше від тієї схематичності, що особливо помітна в композиції “Базельських дзвонів”, а також у способах розкриття деяких героїв (Віктора, Катерини).
У герої роману “Мандрівники на імперіалі” Пьере Меркадье також дозріває думка про те, що життя його – життя буржуа – абсурдна й дивовижна, що абсурдно й аморальні моральні підвалини буржуазного суспільства. Але сам Меркадье не здатний порвати із цим суспільством. Арагон дуже докладно, дуже ретельно показує ту безодню порочності, що розкривається в сім’ях з “багатих кварталів”, в історіях Діани, Эдмона Барбентана, Полетти Меркадье, що не витримує випробування на найпростіші й самі звичайні людські почуття. Це – сучасні Дюруа; Эдмон Барбеитан навіть не приховує своєї симпатії до цього незначного й цинічного героя Мопассана
Розпад буржуазних сімей, розвал “осередку” буржуазного укладу зображували й до Арагону. У книгах “Реального миру” цей розпад прямо вписується в загальну картину розпаду всього суспільного організму, що перебуває на грані катастрофи. Навіть у перипетіях інтимних історій відбивається характер епохи. В “Базельських дзвонах” сімейні історії укладені у твердий каркас композиції, що відбила класову структуру суспільства й долі класів.
У наступних романах сімейні драми розгортаються на тлі сучасного французького міста (в “Багатих кварталах”), а потім і цілої епохи (в “Мандрівниках на імперіалі”). Підкреслено великі, масштабні хронологічні орієнтири: починається Історія Пьера Меркадье наприкінці XIX століття, потім наступає XX століття, і все оповідання підводить до висновку про нову сторінку людської історії. Тому “знецінення цінностей”, що переживає Пьер Меркадье, сприймається як катастрофа ідеалів того історичного періоду, що занесений на вже, що закривається сторінку історії
(1 votes, average: 5.00 out of 5)