Образ Дикий Сэнда в романі Ж. Верна “П’ятнадцятирічний капітан”

“Нев’януча привабливість книг Ж. Верна – насамперед в образах його героїв, шляхетні риси яких невідхильно врізуються в нашу пам’ять. Все це – люди активні, вольові; будь-яка загадка, з якої їм доводиться зустрічатися, повинна бути розгадана”, – писав Г. Ленобль в одній зі статей, присвячених Творчості Верна. Головним героєм роману “П’ятнадцятирічний капітан” став юнга з китобійної шхуни “Пілігрим” Дикий Сэнд.

Цей п’ятнадцятирічний підліток “був невисокий і не обіцяв стати надалі вище середнього зросту”-,

темноволосий, з виразними темно-синіми очами. Проявляючи сьогодення мужність і спритність, ніколи не втрачаючи самовладання, вона завжди виявляється в центрі уваги автора. Цей хоробрий, талановитий юнак взяв на себе командування кораблем, коли капітан з командою загинули, полюючи на кит у южкой частини Тихого океану.

Розум, мужність, шляхетність цього юнака, процес його фізичного й морального дорослішання зображені автором вромане.

Всі події розвертаються навколо привабливого образа Дика Сэнда. Але поруч із ним живуть і діють і інші герої, кожний з яких теж має яскраву індивідуальність. Миссис Уэлдон

– “хоробра жінка, і море її не лякало”; їй було біля тридцяти років, вона відрізнялася міцним здоров’ям, проявляла завидну силу духу й відважно поводилася в будь-яких випробуваннях.

Чудакуватий кузен Венедикт, без якого роман, напевно, втратив би частину своєї привабливості, “…скоріше сухопарий, чим худий, не те щоб високий, але якийсь довгий, з величезною скуйовдженою головою, із золотими окулярами на носі…” чимсь нагадує вченого-географа Паганеля з іншого роману Ж. Берна “Діти капітана Гранта”.

На тлі інших героїв особливо виділяється “чудовий негр, чорний як ніч” Геркулес. врост його перевищував шість футів, і він був… дуже сильний”. Геркулес урятував миссис Уэлдон, Джека й самого Дика Сэнда від неминучої загибелі. Йому в романі відведена особлива роль.

Він як би “приграє” Дикуи одночасно веде антирабовласницьку “партію”.

Після катастрофи в берегів Екваторіальної Африки Дикий Сэнд разом з пасажирами шхуни “Пілігрим” виявився в Анголі, де герої були змушені переборювати безліч труднощів. Нм довелось пробиратися через непрохідні джунглі й топкі болота, ховатися від грози в термітнику, іти через пустелю. Вони були в полоні в работоргівців і бігли, плили на пирозі по ріці Конго й Атлантичному океану, піддавалися ще многим і багатьом небезпекам. Але Дикий вистояв, уник розправи злочинців і переміг. Відомо, що в образі п’ятнадцятирічного підлітка, що, переборюючи черзі складних життєвих випробувань, на очах перетворюється з дитини в теперішнього чоловіка, письменник бачив свого сина Мішеля.

Ж. Берн прагнув до того, щоб його син виріс мужньою людиною, завзятим у праці, безстрашним у боротьбі із усяким насильством і гнобленням, вірним іншому для своїх товаришів, якого б кольорів не була їхня шкіра. Він хотів подарувати своєму синові друга – створити такого героя, що зміг би зробитися життєвим супутником, стати для нього прикладом, гідним наслідування. Саме таким героєм і став п’ятнадцятирічний капітан “Пілігрима” Дикий Сэнд.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Образ Дикий Сэнда в романі Ж. Верна “П’ятнадцятирічний капітан”