Невицька Ірина – письменниця і активна громадська діячка.
Початкову освіту здобула в Сабинівській німецькій школі, вчилася в Пряшівській учительській семінарії. Живучи у Пряшеві, потім Ужгороді, писала вірші (псевд. – Анна Новак, Анна Горіяк), друкувала їх у календарях, збірниках, закарпатській періодиці. Писала також публіцистичні статті, нариси, казки, повісті, драми.
Більшість її творів не опубліковано. Є авторкою першого закарпатоукраїнського історичного роману “Правда побідила” (Пряшів, 1924).
У 1929 р. видала збірку “Дарунок”. Заснувала перші драмгуртки, читацькі гуртки, недільні школи, читала лекції про літературу і мистецтво.
Була організатором першого жіночого товариства “Союз руських жінок” у Пряшеві. В Ужгороді заснувала жіночу секцію “Просвіти”. На початку 30-х рр. у Пряшеві видавала літературною українською мовою газету “Слово народа” – першу таку у Сх. Словаччині. Видала перший календар “Союзу руських жінок”.
З її ініціативи відбувся в Ужгороді перший Жіночий конгрес. З 1939 р. жила у Пряшеві.