Українській системі харчування притаманні своєрідні звичаї, пов’язані з приготуванням повсякденних і ритуальних страв, харчові заборони, обмеження та переваги, певні смакові стереотипи тощо.
Мусимо визнати, що раніше норм поведінки, так чи інакше пов’язаних із їжею, дотримувалися строго. Так, непорушними були застільні етикетні норми: першим сідав за стіл господар – годувальник родини, за ним господиня, потім старі батьки, сини, невістки, дочки, останніми – малі діти. Для обіду вся родина збиралася докупи, і в кожного за столом
Сьогодні ми вільніше ставимося до різного роду заборон, що їх беззаперечно дотримувалися наші предки, та все одно є чимало правил поведінки, звичаїв та забобонів, пов’язаних із харчуванням. Багато заборон стосується приготування хліба. Зокрема, його не має права пекти жінка “нечиста” або вагітна.
Узагалі приготування їжі супроводжується різними прикметами.
Не можна, вийнявши хлібину з печі, знову садовити її туди, навіть якщо вона ще не готова. У
Не можна лаятися при хлібі, обурюватися, що хліб (паски – особливо) не вийшов, не такий, мовляв, рум’яний і високий.
У деяких районах і донині збереглася заборона користуватися на поминках виделками.
На Головосіки (Усічення глави Іоанна Предтечі) не можна різати продукти, що мають головку: капусту, часник, цибулю тощо.
Під час приготування будь-якої їжі господиня повинна дотримуватися чистоти й тиші.
Дітям за столом не дозволяється торохтіти ложками, голосно розмовляти, сміятися, крутитися й бовтати ногами тощо. Таке поважне ставлення до обіду займає в багатьох родинах міцні позиції й до сьогодні.
Забороняється йти в куховарки й коровайниці жінкам, які хоч раз обмивали покійних.
При випіканні хлібу, варінні каші слідкують, у який бік нахилиться верхівка хлібу або виходить з каструлі каша – якщо всередину печі (якщо, звичайно, вам пощастило готувати страву в колоритній українській печі), це віщує прибутки, удачу, якщо назовні – зубожіння.
Посадовивши пектися паски спеціальною лопаткою, нею ж хрестять кути приміщення, промовляючи: “Геть, стоногі, геть із хати”. Перед тим, як садовити паски, слід вигріти попіл і зберегти його доти, доки не прийде час саджати капусту: тоді цим попелом притрушують грядки, аби капусту не їла попелиця.
“Якщо в печі збігає молоко, то у вогонь слід кинути трохи солі, аби в корів не тріскалися дійки
(1 votes, average: 5.00 out of 5)