У романі Толстого “Війна і мир” зображено безліч людських доль, для кожної автор намагається знайти єдині критерії оцінки характеру. Головне для письменника-це ті моральні закони, за якими живе людина. В центрі оповіді – одна з головних героїнь Наташа Ростова.
Зовнішній вигляд Наташі – відображення різноманітного світу її відчуттів. Завжди в русі, змінлива, вона бурно відгукується на все, що її оточує. Зовні зовсім не красуня, дівчина зачаровує своєю щирістю та безпосередністю.
У п’ятнадцять років у ній було ще багато дитячого:
В двадцять років це вже не дівчинка, а “дама в чорній сукні”, яка зберегла “уважний ласкавий погляд”. Востаннє ми зустрічаємо Наташу в двадцять два роки, коли вона вже стала матір’ю і “була ще більш привабливою, ніж раніше”.
Наташа – це втілення народності, істинного патріотизму,
Під впливом Наташі князь Андрій відкриває для себе можливість радіти життю, для нього воскресає молодість, поезія, природа. Подібне відбувається з П’єром. Всі люблять Наташу за внутрішню красу, здатність відгукнутися на радість та біль інших людей.
Події Вітчизняної війни 1812 року стали випробуванням і для неї. Наташа віддає коней з возами для поранених, їде з тяжкопораненим князем Андрієм і доглядає його до самої смерті.
Не одразу виходить у Наташі жити так, як прагне її душа, щоб приносити користь людям. Та врешті-решт вона знаходить своє місце в житті. Ставши дружиною П’єра та матір’ю, вона підтримує чоловіка в його суспільній діяльності, відчуває щастя від того, що розуміє і розділяє його почуття, думки, бажання.
Такий бачив свій ідеал жінки Л. М. Толстой. В образі Наташі Ростової він втілив свою заповітну ідею “жити умом серця”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)