Наші зелені друзі (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)

Земля! Яка вона розкішна, безмежна, багата! Скільки всього є на ній.

Це і моря, океани, річки, озера, тварини і птахи. А скільки зелені різноманітної. Саме про зелених друзів, про моє ставлення до них я хочу написати.

Ще з дитячих років мені подобалось бувати в лісі. Часто бігала туди, прислуховувалась до шелесту листя, коли воно із вітром розмовляло, вдихала аромат лісових квітів, що цвіли. А яку насолоду я відчувала, вдихаючи рано-вранці чисте повітря лісу. Він дрімав, піднісши вгору горді крони.

Відчуваєш насолоду, спілкуючись із лісом.

Саме тоді я по-справжньому полюбила ліс, відчула в ньому потребу, зрозуміла, яку велику користь він приносить.

Важко уявити собі життя людей у наш час без дерев. Дерева є незамінним матеріалом для побудови житлових та інших споруд, кораблів, човнів тощо. Як можна жити без дерев’яних меблів, полиць, підлоги і багатьох речей домашнього вжитку?

Багатьом мешканцям наших сіл і містечок без дерева не було б чим нагріти хату, зварити їжу.

Фруктові дерева не тільки прикрашають наші оселі, але й дають нам корисну, здорову їжу. Багато дає нам ліс: гриби, ягоди, тварин. Всього не перелічити.

Дерева очищають повітря,

озеленюють міста, дихають свіжою прохолодою у спекоті дні літа. Якби не зелені друзі, наша земля перетворилася б на мертву пустелю.

Ми розуміємо усю користь того, що дають нам зелені насадження. Але чому ж тоді так безжалісно нівечимо їх? Болісно дивитись, як горить ліс: конають у муках столітні дуби, тендітні берізки, вічнозелені ялинки та сосни, тремтячі осички. І це справа рук людини: її безпечність, невихованість.

Кинула цигарку – забула загасити.

А зламана гілочка, ніби твоя власна рука, безсило звисає. А дерево зрубане так, для втіхи, для збагачення власних потреб? А це що? Господи, вирізане чиєюсь недбалою рукою серце зі стрілою Амура на корі дерева. Здається, ніби то серце у того дерева вирвали.

Душу розривають, серце крають такі страшні речі.

І спадають на думку слова із пісні “Три поради” на слова Ю. Рибчинського, музика І. Шамо:

Не рубай тополю,

Не ламай калину…

Ти на все життя їх збережи!

Люди! Не губіть краси, бо краса – така сила, без якої не може бути справжнього життя. Бережіть красу, бо ви на землі люди!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Наші зелені друзі (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)