Присвячено рицарям славним пісні, Робін Гудові зокрема, А про те, як в єпископа злого він взяв, Крім моєї, пісні нема. В Барнеській долині сталося це, Де ліс зелений ізріс, Єпископ із пишним почтом своїм Проїхати мав той ліс. “Прудкого оленя,- сказав Робін Гуд,- Найкращого вбити слід; Герфордський єпископ сьогодні сповна Заплатить нам за обід. Вб’ємо ми оленя й зготуєм його, Допоки вогонь не погас, А я пильнуватиму, щоб Не подавсь Єпископ деінде од нас”.
І Робін, і хлопці його одягли Вівчарськеє убрання, І єпископ навколо вогнища їх Побачив
Не личить злоститись попам! Невже-таки й справді ти б захотів Життя вкоротити нам?” “Яке милосердя,- єпископ сказав,- Та й як йому бути тут? Мерщій збирайтесь зо мною йти На королівський
Тут спиною Робін на дуба зіперсь, А ногою вперся в моріг І з-під вівчарського убрання Витяг мисливський ріг. Він встромив його в рота вузьким кінцем І враз почав сурмить, І сімдесят його молодців На поклик з’явились ту ж мить. На коліна упали вони перед ним, І він владно долоню простер, І тоді довгов’язий Крихітка Джон Обізвався: “Що сталося, сер?” “Аж ось герфордський єпископ стоїть, Милосердя не має він, ні!” “То вбий його,- Крихітка Джон сказав,- I нехай він згниє в труні!” “О, будь милосердним, Робін Гуд,- Єпископ обізвавсь,- Коли б я знав, що стріну тебе, Я б іншим шляхом подавсь!” “Ні, милосердя тобі нема,- Озвавсь тоді Робін Гуд,- В Барнеській долині буде суд, Короткий і правий суд!” І за руку єпископа Робін повів У Барнеську долину ту ж мить, І він мусив обідати з ними вночі, І пиво й вино з ними пить. І єпископську мантію Крихітка Джон На зеленій траві розіслав, І з товстого єпископського гаманця Триста фунтів відрахував.
“Приємно,- тут Крихітка Джон сказав,- Дивитись на злото сяйне, Але неприємно дуже мені, Що єпископ не любить мене!” І музикам грати звелів Робін Гуд, І в одежі його старій Танцював той єпископ і дуже радів, Що з лісу вийшов живий. Переклад Л. Первомайського
(1 votes, average: 5.00 out of 5)