Народна пісня “Їхав козак за Дунай…”

Українська народна лірична пісня. Задушевна, ніжна, сповнена світла й радості, інколи суму, щирих дівочих мрій і сподівань, які не завжди збувалися.

Їхав козак за Дунай,

Сказав: “Дівчино, прощай!” –

Співається в одній із них.

Чому ж, козаче, кидаєш ти свою любу, що шукаєш у далекому краю за тим широким повноводним Дунаєм? Куди плинуть твої думки й сподівання, як темні хвилі ріки? Чи повернешся ти знову колись в Україну й зустрінеш свою милу?

Краще було б, краще було б та й

Не знать, Чим тепер, чим тепер забувать!

Знов плинуть сумні бентежні хвилі. Звучить і задушевна лірична пісня.

Після зруйнування Катериною ІІ Запорозької Січі багато козаків, шукаючи волі, змушені були тікати, гнані й переслідувані російським царатом, хто на Дон, а хто за Дунай, у Туреччину, на вільні землі, де вони надумали заснувати другу Січ. Та залишалася тут рідна домівка – милий батьківський дім, рідні й кохані. І дунайські плавні ніколи не замінять широких привільних придніпровських степів, що п’янять сивим полином, густих вишневих садків, де квітнуть мальви, любисток, м’ята, зелених лісів й шовковистих лук. А небо батьківщини синє й безкрає – здається, ніде більше такого нема! Тому журливо й сумно дзвенить мелодія пісні.

Ось уже зникли біленькі хатки з жовтими солом’яними покрівлями, вишневі садки, синій Дніпро.

…Оставайся здорова… – знов лине пісня. Несе козака його кінь – вірний товариш – все далі й далі. Лине сумна пісня й поволі стихає.


Народна пісня “Їхав козак за Дунай…”