Поряд з Хосе Марти, що призначав свої добутки підростаючому поколінню всієї “великої батьківщини” – Латинської Америки, в окремих країнах континенту в цей же час з’являються письменники, що звернулися у своїй Творчості до дітей. Великий внесок у розвиток жанру оповідання вніс один з найбільших майстрів латиноамериканської літератури Орасио Кирога (1878 – 1937). Він написав для дітей і свої знамениті “Казки сельви” (1918).
Народжений в Уругваї, письменник біля десяти років прожив у тропічній сельві – незайманому лісі аргентинської
Під його пером виникає виконана великої художньої сили картина сельви і її мешканців, те ворожих, те дружніх людині.
Тема “зеленого пекла” розроблялася багатьма латиноамериканськими письменниками. Сам Кирога присвятив їй ряд збірників оповідань: “Дикун” (1920), “Анаконда” (1921), “Пустеля” (1924), “Вигнанці” (1926). У цих оповіданнях людин бореться
Коли тигр намагається вбити людини, йому на допомогу приходять усе риби, тому що раніше герой казки захистив їх від людей, які глушили рибу динамітними шашками (“Переправа через Ябебири”); люди, що живуть у сельві, лікують хворих звірів (“Сліпа лань”), доглядають за ними (“Казка про дві барсучат і про дві хлопців”), і звірі платять їм за це добром. Удень і вночі несе на собі черепаха свого хворого друга – мисливця, щоб скоріше доставити його в Буенос-Айрес, де його зможуть вилікувати (“Гігантська черепаха”). Кирога винятково зірко бачить життя мешканців сельви, прекрасно знає їхні звички й звички.
Безсловесні герої казок під його пером знаходять можливість виразити свої думки й почуття. “Казки сельви” відрізняє поетичність, оригінальність і свіжість авторського бачення, ці казки глибоко ліричні.
Поява “Казок сельви” принесло Кироге славу національного письменника Аргентини й Уругваю. Відома далеко за межами Латинської Америки, книга неодноразово видавалася масовими тиражами російською мовою.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)