I. Ф. Прокопович – письменник і просвітницький діяч. (Феофан Прокопович – один із яскравих представників стилю бароко в українській та світовій літературі. Бароко, як відомо, – це стиль, який характеризується урочистістю, пишністю, підвищеною складністю і мальовничістю. Українське бароко тісно пов’язане з козацтвом, із життям верхівки тогочасного суспільства.
Ф. Прокопович – письменник і просвітитель кінця XVII – початку XVIII століття. Народився він 1681 року в Києві у родині купця. Навчався у Київській та Римській ієзуїтських
З 1704 року викладав різні предмети у Київській академії, з 1710 року був її ректором. На період викладання у Київській академії і припадає час написання драми “Владимир”.)
II. Перша в Україні історична драма. (Трагікомедія “Владимир” Феофана Прокоповича – перша історична драма на вітчизняному матеріалі.)
1. Сюжет драми. (Драма “Владимир” написана 1705 року і поставлена в липні того ж року студентами академії. Головна тема – хрещення князем Володимиром Київської Русі. За сюжетом драми, дух убитого Володимиром Ярополка – посланця пекла – попереджує верховного язичницького жерця
А тим часом Володимир, порадившись із синами Борисом та Глібом щодо християнської віри, здобув їхню підтримку. До Володимира приходить Жеривол і просить принести жертву ідолам. Князь пропонує жерцеві подискутувати з грецьким філософом на тему віри.
Жеривол виявляє себе неуком, а Володимир приймає християнство. Його воєначальники виганяють геть язичницьких жерців і спалюють ідолів. Драма завершується хором апостола Андрія з янголами:
Нині день засвітився –
О радість премнога,
День прийшов, що засвітився
Для мене від Бога.
Так, це світло, що духом
Прислати видимо.
Обіцяв тобі, граде Києве
Любимий.)
2. Побудова драми “Владимир”. (Драма складається з п’яти актів, пролога і епілога. Написана силабічним віршем. Вся п’єса пронизана мотивом боротьби неуцтва і просвітництва.
Використавши релігійно-історичний сюжет, автор робить акцент на прогресивних ідеях, які несла у собі освіта, також помітна спроба автора показати психологічний конфлікт у свідомості Володимира: його вагання і утвердження нової віри.) III. Від шкільної драми до історичної. (Найдавнішу згадку про українські драматичні вистави маємо в посланнях Івана Вишенського. В одному з них він нарікав, що православні, замість того, щоб працювати для церкви, “тільки комедії строять і грають”.
Вистави відбувалися здебільшого на релігійні теми і лише інколи в них вставляли веселі побутові сцени, щоб розвеселити публіку. Тож Феофан Прокопович своєю історичною драмою зробив великий крок уперед у розвитку української драми.)
(2 votes, average: 2.50 out of 5)