Весною Муха-ледащиця Майнула у садок На ряст, на квітки подивиться, Почуть Зозулин голосок. От примостилась на красолі
Та й думає про те, Що як то гарно жить на волі. Коли усе цвіте. Сидить, спесиво (1) поглядає. Що робиться в садку;
Вітрець тихесенько гойдає. Мов панночку яку… Побачила Бджолу близенько: – добридень! – каже їй. – Оддиш хоч трохи, моя ненько.
Сідай отут мерщій. – Та ніколи мені сидіти, – Одвітує Бджола, – Вже час до пасіки летіти: Далеко від села. – Яка погана, – Муха каже, – На світі доленька твоя:
Раненько
Моє життя, голубко мила, – Талан як слід: Чи де бенкет (2), чи де обід. Або весіллячко, родини, – Такої гарної години Ніколи не втеряю я: І їм, і ласую доволі, – Не те що клопоти у полі І праця бідная твоя! – На річ таку Бджола сказала: – Нехай воно і так;
Та тільки он що я чувала, Що Муху зневажає всяк, Що де ти не поткнешся Або до страви доторкнешся, – Тебе ганяють скрізь: Непрохана не лізь.
– Стару новинку, – каже Муха, – Десь довелось тобі почуть!.. Запевне, дурень дурня слуха… Велике діло – проженуть!
Нехай ся байка мухам буде. Щоб не сказали часом люде, Що надокучив їм.
(1) Спесиво – зарозуміло, чванькувато. (2) Банкет – урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовуються на честь кого-небудь.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Кажуть, що нахабство – друге щастя. Про тих, хто користується таким девізом у житті, в алегоричній формі говорить Л. Глібов у бай ці “Муха й Бджола”. Бджола – трудяща людина, яка не може без праці. хоче жити чесно заробленим.
Муха – це та людина, що живиться чужою працею, нахабно забирає придбане, зроблене іншими, ще й хизується при цьому. Таких людей-нероб зневажали раніше й зневажають тепер.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)