Мурчика мені подарувала подруга на день народження. Кошеня було рыженький, пухнатий, ласкавий, і всі думали, що воно буде гарним. А насправді це був страшний розбійник.
Коли я йшла в школу, Мурчик відразу залазив у мою кімнату, і починалася суєта. Книги, зошита падали додолу й розліталися по підлозі. Особливо йому подобалося гратися з моїм ведмедиком.
Кошеня тягало Піна скрізь, де захочеться. Моя подруга порадила віддати комусь Мурчика, але я не погодилася. Кошеня – це не іграшка, а жива істота. Його не можна, погравши тиждень-дві, викинути
Це було б жорстоко.
Людина не народжується на мир поганої або гарний. Такий він стає завдяки багато чому: спілкуванню з людьми, вихованню будинку, у школі. Школою доброти, високих моральних якостей є чуйне відношення до “братів нашим меншим”.
Мурчик припинив бешкетувати після одного випадку, що трапився з ним, улюбленим заняттям рыженького бешкетника було сидіти на підвіконні й дивитися на вулицю. У той день погода видалася просто чудова: лагідно світило сонечко, співали птаха. Кошеня стрибнуло на підвіконня й почали спостерігати за пташками.
Я була у своїй кімнаті, коли раптом почула
У мене й дотепер перед очами переляканий погляд Мурчика, що відображав страх. Після цього жахливого випадку мій котик повзрослел, припинив робити безлад у моїй кімнаті
Зараз це дорослий гарний кіт. Характер у нього незалежний, гордий. Він дозволяє тримати себе на руках, гладити, пестити лише певний час. Коли йому набридає, починає невдоволено фиркати й навіть звертається до пазурів або зубів.
Мурчик здатний і на щиру прихильність до свого хазяїна, законно вимагаючи при цьому взаємній любові й не прощаючи образ. Щоб правильно поводитися із тваринами, потрібна стриманість, пещення, терпіння й багато любові до створень, таких несхожих на нас
(1 votes, average: 5.00 out of 5)