Поема “Наймичка” Тараса Шевченка – чудовий зразок української поезії XІX століття. Коли я читав цю поему, я багато розмірковував. Література XІX століття зовсім не схожа на сучасну літературу: ні за тематикою, ні за формою. Це цілком зрозуміло, адже художню літературу творять особистості, а особистостей творить саме епоха, в якій вони народилися.
Але питання, над яким я розмірковував, полягає трохи в іншому: чому деякі давні твори залишаються популярними протягом століть, а інші дуже швидко забуваються? Логічно було б пояснити це
Коли ми розглядаємо якийсь твір у школі, в аналізі цього твору ми завжди окремо зазначаємо тему та ідею. Найімовірніше, річ саме в цій “ідеї”, адже ідеї можуть бути вдалими чи ні, актуальними або не дуже. А тема – це вже тільки форма, в якій письменник висловлює свою ідею.
Тема найчастіше продиктована історичною епохою, домінуючим стилем у літературі тощо, тобто тема вторинна. Здавалося б, не дуже складний висновок, але, чесно кажучи, мені довелося
А тепер повернімося до “Наймички”, адже саме ця поема спонукала мене до гаких роздумів. Поема “Наймичка” оповідає нам про життя дівчини-покритки Ганни. Ганна підкидає свою дитину до багатих бездітних людей, а сама йде працювати до них наймичкою, щоб бути біля своєї дитини.
Цю поему дуже тепло прийняла критика, причому не тільки українська, а й іноземна. І це той самий приклад, коли тема не має принципового значення, коли треба читати між рядками твору, щоб зрозуміти справжню його суть.
У поемі “Наймичка” зображено надзвичайну жінку. Хоч Ганна і неписьменна, ;іле вона має велику силу духу, силу боротися за своє життя та життя своєї дитини. Ганна наділена такими рисами вдачі, яким може позаздрити кожна жінка. У своїй поемі Тарас Шевченко не просто розповідає про життя дівчини, а й стверджує одвічні моральні цінності: материнську любов, відданість, моратьну чистоту.
Саме тому ця поема актуальна і за наших часів. Вона хвилює сучасних читачів, змушує їх замислитися, навіть дещо змінити власні погляди на життя.