Весна – моя улюблена пора року. З яким нетерпінням чекаю я завжди на неї, як скучаю взимку за теплом, яскравим сонечком, зеленню. Як радісно відчувати – весна все-таки переборола зиму!
Після суворої зими, з холодними вітрами, хуртовинами, ожеледицею, приходить на землю чарівна весна, зігріваючи її теплим промінням.
На ріках скресає крига, починається льодохід. По дорогах весело дзюрчать струмочки. Небо високе, бездонне, синє-синє, таке чисте, наче його хтось вимив після сірої зими.
Прилітають з далекого вирію перші весняні гості:
Радісне збентеження, любов до всього живого переповнює серце.
Починають прокидатися, відчувши тепло, лісові звірі, комашки, які спали всю зиму.
Крізь мокру від снігу землю пробивається яскраво-зелена молода травичка. На деревах лопаються бруньки, з’являються перші листочки, такі малесенькі, ніжні. Здається, ще вчора дерева стояли голі, темні, похмурі. А протримається кілька днів тепло – і вже зазеленіли ліщина, верба, береза, липа.
Останнім
А потім уквітчають ліс сині проліски, ряст.
І природа, і люди радіють весні, яка приносить оновлення і надії.
Поет Володимир Сосюра теж найбільше любив весну і свої почуття до неї висловлює у вірші “Люблю весну”. Він освідчується весні в коханні, починаючи майже кожну строфу словами “Люблю весну”. Весна у вірші – у повному розквіті.
Змальовуючи весну, автор описує її найістотніші ознаки: шелест листя, запах квітів, плин води в річці, спів солов’я, світло сонця, тепло ночі.
Поет так зачарований красою цієї пори року, що впевнений – на цій землі немає жодної людини, яка б не любила весну і не раділа її приходу.