І. М. Коцюбинський – неперевершений стиліст. (Безумовно, його твори – зразок лексичної, фразеологічної, синтаксичної та стилістичної багатогранності, глибини, ритмомелодики художнього тексту.)
1. Підгрунтя художнього слова. (Його мова насичена живою лексикою українського народу, фольклором, мовними традиціями класичної російської, української та західноєвропейської літератури.)
2. Художні можливості літературної мови. (М. Коцюбинський розширив структурно-семантичні, стилістичні та стильові можливості української літературної
II. Власне українська лексика. (Письменник використовував у повістях власне українську лексику, часто з абстрактним значенням, але цілком толерантно ставився до запозичень. Узагалі, писав М. Коцюбинський тією мовою, яка утвердилася в Східній Україні від часів харківської школи романтиків. Інколи можна знайти у його творах і так звані “галицизми”, які подаються як елементи тодішнього західноукраїнського варіанту літературної мови, наприклад, у повісті “Тіні забутих предків”.)
III. Синтаксичні
(1 votes, average: 5.00 out of 5)