МОВЦІ ЗАГОЛОВКИ ДОБУТКІВ XIX СТОЛІТТЯ Говорячи про Федора Михайловичі Достоєвському, необхідно відразу сказати про подвійність, суперечливість письменника. З одного боку – протест проти соціальної несправедливості, що автор бачив усюди, проти гноблення людини людиною, проти влади грошей; з іншого боку – проповідь смиренності, віра в примирення всіх протиріч за допомогою християнської релігії. Цю подвійність можна виявити у всіх творах Федора Михайловича, але особливо яскраво вона виявилася в романі “Принижені й ображені”, написаному
До цього часу Достоєвський глибоко пізнав соціальну несправедливість, що панує в суспільстві, вивчив побут і вдачі середнього класу – дрібного чиновництва й міщанства, особливо ж уявляв собі життя соціальних низів – міської бідноти. Це відбилося у світогляді й Творчості письменника
А. В. Луначарский відзначав, що соціальний стан Достоєвського, що загнало його в суспільні низи, що дав йому покуштувати гіркота існування принижених і ображених, разом з його незвичайною чуйністю, здатністю страждати й співчувати не могли не штовхнути його в молодості на шлях досить яскравого протесту, на
Але ми бачимо лише брудні підворіття, квартири, подібні “скриням”, круті темні сходи. Неуцтво й страх панують у цих темні кутах
Неможливо собі представити, що тут може народитися творчість. Починаючий літератор Іван Петрович заради грошей нашвидку “псує” свої повети, відмовляючись від неквапливого писання, він зломлений физичес-ки й морально. Взагалі на сторінках творів Достоєвського немає здорових людей. Усі страждають якимись недугами, постійно хворі
И це цілком закономірно, якщо врахувати умови їхнього життя. Подавлені морально, вони й фізично не витримують умов життя. Гинуть в убогості й горі старий Смит, Неллі, її мати, Іван Петрович.
Достоєвський повністю на стороні цих нещасних, утомлених від життя, що чекають смерті як рятування. Письменник-Гуманіст упевнений, що земні страждання винагородяться їм у майбутньому, в інший світі
Але він не може дивитися равнодушно на борошна людей. І мимо волі письменника виступає його протест на недосконалість суспільства, що живе не за Божеськими законами. Продовжуючи традиції А. С. Пушкіна й Н. В. Гоголя, Достоєвський своєю творчістю боровся проти зла, убогості, духовного й фізичного виродження людини
У романі “Принижений і ображені” письменник дав точнейшие психологічні характеристики російських типажів нещасних і знедолених людей. Це й розорений власною дочкою старий Смит, що вмер самотнім, під забором, гордо відкинувши раскаявшуюся дочка. І Наташа Їх-Менева, що доходить у самовідданій любові до несамовитості; і Іван Петрович, всі розуміючий і всіх прощающий заради улюбленої. Достоєвський тут жагуче проповідує покірність,
(2 votes, average: 4.00 out of 5)