Моральні цінності у драмі І. Кочерги “Ярослав Мудрий”

Неможливо собі уявити Київську Русь без могутньої постаті Ярослава Мудрого, який ніби є втіленням моральних цінностей та ідеалів наших предків. Цікава й складна, дуже суперечлива постать. Жорстокий войовник і мудрий книголюб – творець першого зведення руських законів – “Руської правди” – і князь, що залізною рукою скарав в усобній боротьбі навіть найближчих родичів; лукавий політик і натхненний будівничий. Доля усіх героїв, їхні думки, надії та прагнення, їхні ідеали та моральні цінності неодмінно переплітаються з долею усієї

слов’янської землі. А Руська, слов’янська земля, – це Ярослав Мудрий, який намагається захистити її від ворогів, відбудувати її.

Помисли, думки й діяння Ярослава спрямовані на те, щоб возвеличити Київ, зібрати під його корогви всю Русь, зміцнити княжу владу. Мріяв він також “нарядити” свою державу, просвітити її, прикрасити чудовими храмами, будівлями:

Отам на полі бою Новий чудовий Київ я построю, Величний, пишний, як краса століть.

Для того привозив “іскусних” майстрів із греків, учив своїх людей будувати, купував і переписував у монастирях книги, та й сам любив читати, щоб “од книг зерно

добра й любові в своїй душі посіяти й зростить”. Але щоб це зробити, потрібно жити у мирі, “меч важкий поклавши і шолом”. Не хоче більше воювати князь, бо більше до душі йому мирне будівництво, ніж брязкіт шабель у шаленому бою.

Щедра душею ця людина, яка робить все заради щастя Батьківщини. Він перш за все захисник своєї Вітчизни:

…весь вік воджу в походи рать… Раніш закон… а потім благодать,

– не раз повторює Ярослав афоризм знаменитого Іларіона, автора “Слова про закон і благодать”. У цьому полягає гострий конфлікт між прагненням помсти та почуттям патріотизму, утвердження необхідності науки та мистецтва в житті.

Таке, здавалося б, природне почуття, як любов до Батьківщини, жило в душі Ярослава дуже непросто. Воно гартувалося у внутрішніх суперечностях, у боротьбі. Князь рішуче виступає проти варягів, які служили Києву, а при нагоді грабували його. Ярослав Мудрий застерігає:

Кожен, хто порушить справу миру, На правду хто на руську посягне, – Того вразить безжалісна сокира…

Це людські ідеали наших предків, це їхні моральні цінності. Київ у думках, Київ у мріях не тільки Ярослава Мудрого, а й Журейка, і Свічкогаса, і монаха Микити, бо, як каже Сильвестр,

Хто вип’є раз Дніпрової води. Тому ніколи Київ не забути. Люблять герої драми і природу рідної землі, і храми, милуються красою і мистецтвом:

Яка краса! Як барви всі согласно В один вінок на золоті сплелись.-

Вигукує князівна Єлизавета, розглядаючи малюнки монаха Микити. Все це вказує на те, як добре було розвинене у наших предків почуття прекрасного, як високо вони цінували красу! Але все ж таки головним була любов до Батьківщини, задля якої віддавали, не вагаючись, життя. Загинув, захищаючи Вітчизну, Микита; ризикуючи життям, приводить дружину новгородців каменяр Журейко.

Та й Ярослав завжди стоїть на підступах до рідної землі, щоб ніхто з ворогів не зміг зненацька напасти. Він мріє будувати нові храми, для нього не має вищих скарбів, “ніж мирний труд й щастя в мирнім домі”, але перш за все, “закон, а потім благодать”.

І. Кочерга у своїй п’єсі “Ярослав Мудрий” зумів передати почуття, які володіли людиною в XІ столітті, моральні цінності та ідеали. Ця п’єса – справжній гімн людському патріотизму, мудрості. Вона вчить любити свою Батьківщину і в часи радощів, і в часи печалі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Моральні цінності у драмі І. Кочерги “Ярослав Мудрий”