Останньою п’єсою Лессинга була трагедія “Натан Мудрий” (“Natan der Weise”, 1779). На відміну від всіх попередніх добутків, вона написана білим віршем. Дія драматичної поеми відбувається наприкінці XII ст. у Єрусалимі, в епоху хрестових походів. В основу “Натана Мудрого” Лессинг вклав думку про те, що фундаментом будь-якої релігії є моральне почуття, а догматичний зміст має минущий характер і ні в якій мері не свідчить про височині однієї релігії над інший
Три головних герої “Натана Мудрого” – арабський султан Саладин, багатий
Уникаючи узагальнення в створенні образів, драматург знову виявляє свою майстерність у побудові характерів. У центрі трагедії – образ Натана Мудрого, глибини особистості якого розкриваються в його думках і діях. Після єврейського погрому загинула вся його сім’я
Він три дні й три ночі лежить у поросі й попелі й клянеться відтепер нещадно мстити всім християнам без винятку. Але потім до Натану вертається розум. І коли йому приносять християнську дівчинку Реху, він удочеряє її й виховує не відповідно до єврейських переконань, а в дусі діяльної любові, що він сам має у своїй душі
Моральна висота людини – у чуді діяльної любові, висоті загальнолюдської моралі над штучними догмами. Ці думки були дороги Лессингу. Не випадково в одному з начерків драми він записав: “Спосіб мислення Натана… був завжди моїм способом мислення”.
Й. В. Гете, високо оцінюючи постановку п’єси “Натан Мудрий” у Веймаре в 1801 р., писав: “Нехай… висловлене в ній почуття терпимості й співчуття назавжди залишиться для народів священним і дорогим”. Створюючи свою п’єсу, Лессинг сумнівався, що вона коли-небудь побачить сцену. І його побоювання виправдалися. Постановка, здійснена відомим актором і антрепренером Деббелином у Берліні, протрималася недовго.
Лише в 1801 р. Гете й Шиллер у Веймарском театрі змогли відновити спектакль, ця постановка й проклала шлях “Натану Мудрому” на сцену. Роль Натана виконувало чимало відомих акторів, і серед них А. Иффланд (1802).
Про значення Лессинга для німецької літератури чудово сказав Й. В. Гете: “Така людина, як Лессинг, необхідний для нас, оскільки він великий саме завдяки своєму характеру, завдяки своїй твердості. Настільки ж розумних і освічених людей багато, але де знайти такий характер!”