“Молода Польща” (“Mloda Polska”) – назва періоду розвитку польської літератури від кінця XIX ст. до початку 1-ої світової війни, походить від назви циклу програмних статей Амурського у краківському часописі “Zycie” (1898). “М. П.” у літературі постала як виразник естетики модернізму, пов’язаної з європейською “філософією життя” та бурхливим відродженням національної свідомості, характеризувалася складним переплетінням символістських, неоромантичних, імпресіоністських, а з 1910 – експресіоністських тенденцій. Естетична
Попри те, що в ній йшлося і про потребу запровадження в мистецтво елітарних принципів (З. Пшесмицький, псевдонім Міріам), котрі подеколи межували з містичними уявленнями (С. Пшибишевський), і про необхідність неоромантичного оновлення літератури та усвідомлення відповідальності письменника за долю нації (С. Виспянський, Я. Каспрович), і про загострення соціального критицизму (С.
Жеромський, В. Струг та ін.), її представники були новим поколінням, котре різними шляхами простувало до спільної мети – високого мистецтва і незалежної батьківщини. “М. П.”
П.”.