“Мне дали имя при крещении – Анна” (за творчістю А. Ахматової)

На зламі минулого і теперішнього століть, напередодні Жовтневої революції, в епоху, уражену двома світовими війнами, у Росії виникла і склалася одна з найзначніших у всій сучасній світовій літературі “жіноча” поезія – поезія Анни Ахматової. За висловом О. Коллонтай, Ахматова дала “цілу книгу жіночої душі”. Вона “вилила в мистецтві” складну історію жіночого характеру, виявилася відкривачем великої і невідомої до того в поезії царини.

При цьому Ахматова завжди залишалася поетом традиційним, який поставив себе під стяг

російської класики, насамперед Пушкіна.

“Велика земна любов” – от рушійний початок усієї її лірики. Вірші Ахматової – не просто роздуми про любов, не фрагментарні позначки, нотатки; гострота поетичного бачення поєднана з гостротою думки:

Я на солнечном восходе

Про любовь пою,

На коленях в огороде

Лебеду полю.

Але любов у віршах Ахматової не тільки щастя, дуже часто це страждання, муки, болісний, хворобливий злам душі. Почуття, саме по собі гостре і надзвичайне, одержує додаткову трагічну наповненість.

Вже в найперших віршах Ахматової живе не тільки любов-обожнювання. Вона часто переходить

в іншу, любов-жалість:

О нет, я не тебя любила,

Палила сладостным огнем,

Так обьясни, какая сила

В печальном имени твоем.

Це співчуття, співпереживання, жалість робить вірші Ахматової справді народними, епічними. Крім того, у її віршах живе ще одна любов – до рідної землі, до Батьківщини, до Росії:

Не с теми я, кто бросил землю

На растерзание врагам,

Их грубой лести я не внемлю,

Им песен я своих не дам.

Любов до Батьківщини в Ахматової не предмет аналізу, міркувань або розрахунків. Буде вона – будуть життя, діти, вірші.

Анна Ахматова прожила довге, тяжке і щасливе життя. Хоча чи можна говорити так про жінку, чоловік якої був розстріляний, а син переходив із в’язниці до заслання, яка майже завжди жила в бідності й у бідності померла, пізнавши всі втрати, крім позбавлення Батьківщини?

Я думаю, що можна, тому що вона була поет: “Я не переставала писати вірші. Для мене в них – зв’язок мій з часом, із новим життям мого народу… Я щаслива, що жила в ці роки і бачила події, яким не було рівних”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Мне дали имя при крещении – Анна” (за творчістю А. Ахматової)