Олександр Андрійович Митрак народився 16 жовтня 1837 року в селі Плоскому на Свалявщині у сім’ї місцевого священика. Після здобуття початкової освіти в рідному селі, у віці 10 років вступив до Ужгородської шестикласної гімназії, а останні два класи закінчив в місті Сатмарі (сьогодні Сату-Маре в Румунії). Потім навчається в Ужгородській богословській семінарії, після закінчення якої (1862) був священиком у селах Закарпаття: Ільниці, Великих Лучках, Ясенові, Кленовому та Ворочеві.
Деякий час (1864-1868 рр.) був й учителем релігії в Мукачівській народній
Перебування в різних місцевостях краю давало йому змогу вивчати і записувати розмаїту фольклорно-етнографічну творчість, яка згодом була опублікована.
Помер 17 березня 1913 року в селі Росвиговому (тепер в межах Мукачева). Похований на міському кладовищі Мукачева.
Літературну спадщину Олександра Митрака складають кілька десятків віршів, публіцистичних та етнографічних
Писав поезії (“Хмарно, темно… “, “Любіте наш народ”, “добре тому багатому”), етнографічні нариси про життя, побут і звичаї закарпатських горян, у тому числі лемків (“дорожні враження на Верховині”, “Руський народ”, “Народне весілля у гірських русинів”), збирав народні пісні, частина яких надрукована у збірці Якова Головацького “Народні пісні Галицької та Угорської Руси”.
Склав російсько-угорський (виданий 1881) та угорсько-російський (виданий 1922) словники.